Корпоративні облігації поступово стають мас-маркетним інвестиційним продуктом.
Раніше їх здебільшого купували профільні корпоративні інвестори, а до роздрібного продажу доходив мізер.
Ситуація змінюється і все більше корпоративних облігацій стають доступними саме для звичайного роздрібного інвестора. І разом із потенційно вищою дохідністю вони несуть додатковий ризик.
Бо ризик є і в державних облігаціях. Але ступінь цього ризику критично відрізняється.
Одна суть – різний ризик
Корпоративні та державні облігації – це одна й та сама модель: інвестор позичає гроші емітенту цінних паперів, а той зобов’язується їх повернути та виплатити додатковий дохід.
Ключова різниця – у тому, кому саме позичаються гроші. У випадку ОВДП – державі, у випадку корпоративних облігацій – конкретному бізнесу.
Звісно, і для державних, і для корпоративних облігацій можливі проблеми з виконанням зобов’язань. І на першому етапі для інвестора вони виглядають схоже:
- емітент може затримати виплату купона або погашення облігацій – у такому разі інвестор не отримує гроші у визначений строк
- якщо виникають проблеми з обслуговуванням боргу, емітент може запропонувати реструктуризацію – наприклад, перенести строки виплат, змінити їхні умови або інші параметри боргу
- якщо емітент не виконує свої зобов’язання за облігаціями, це може призвести до дефолту. Для інвестора це означає, що він не отримує гроші за початковим графіком, а подальша доля вкладених коштів залежить від того, як буде врегульована боргова проблема.
А от далі механіка принципово відрізняється – залежно від того, хто саме позичив гроші в інвестора.
Для держави проблеми з боргом фактично можуть завершитися лише реструктуризацією. Держава не банкрутує у класичному розумінні, тому може домовлятися з кредиторами про перенесення строків погашення, зміну умов виплат або інші параметри боргу.
Для інвестора це означає, що гроші можуть повернутися пізніше або на інших умовах.
Для бізнесу найгірший сценарій – неплатоспроможність або банкрутство. Якщо компанія не може розрахуватися з кредиторами, для погашення боргів можуть використовуватися її активи. Якщо їх недостатньо для розрахунків із кредиторами, власник облігацій може отримати лише частину вкладених коштів або не отримати їх взагалі.
Ризики дефолту держави
Цю різницю добре показує і сучасна історія України. Проблеми з державним боргом Україна вже проходила, але їх вирішували саме через реструктуризацію.
Як пояснює Олександр Куцовський, начальник управління ринків капіталу Sense Bank, розмови про можливий дефолт чи реструктуризацію ОВДП нині практично не ведуться.
Саме управління ринків капіталу Sense Bank розвиває інвестиційний напрям в державному банку, який дозволяє у своєму застосунку Sense SuperApp купувати державні облігації від 1000 грн.
“Державні інституції мають достатньо інструментів і економічних причин, щоб не допустити дефолту за внутрішнім боргом, номінованим у гривні”
За його словами, для держави такий сценарій просто не має економічного сенсу, оскільки потенційні негативні наслідки від дефолту були б незрівнянно більшими за можливі позитивні ефекти, якщо вони взагалі існують.
Ризики дефолту бізнесу
Бізнеси банкрутують значно частіше. Але тут є важлива деталь: розмір має значення.
Більшість банкрутств припадає на невеликі компанії. Натомість корпоративні облігації – складний в організації інструмент, для випуску якого бізнесу потрібні масштаб, прозорість і фінансова історія.
Тому на ринок корпоративних облігацій зазвичай виходять значно більші та зрілі компанії.
І саме для такого бізнесу частково працює правило “занадто великий, аби впасти”.
Але може.
Компанія, яка виходить на ринок корпоративних облігацій, має відповідати низці вимог. Серед загальних, зокрема, – відсутність санкцій щодо самої компанії або її бенефіціарів та проходження аудиту, який оцінює її фінансовий стан.
Крім того, звітність емітента є публічною, тому після випуску облігацій інвестори також можуть оцінювати фінансовий стан та результати діяльності компанії.
“Бізнес, що бере на себе боргові зобов’язання, має бути більш прозорим. Не можна при цьому стверджувати, що все стає прозорим, але рівень звітності і відкритості точно зростає”
Водночас навіть масштабна та прозора компанія може мати проблеми з обслуговуванням боргу.
За словами Куцовського, на українському ринку вже траплялися як дефолти корпоративних емітентів, так і реструктуризації їхніх боргів. Частина таких випадків була пов’язана з проблемами самої бізнес-моделі, а більшість – із системними факторами, зокрема воєнними діями та їхніми наслідками.
У разі реструктуризації її умови залежать від фактичного фінансового стану компанії та є індивідуальними. Терміни виплат і зміна відсоткових ставок стають предметом переговорів між позичальником і кредиторами.
Водночас Куцовський уточнює, що кредитори часто погоджуються на відтермінування виплат, а не на списання частини боргу.
Потенціал розвитку ринку корпоративних облігацій
Попри ризики корпоративні облігації поступово можуть займати все більшу частину українського інвестиційного ринку.
Одним із факторів, який може суттєво збільшити інтерес роздрібних інвесторів до корпоративних облігацій, Куцовський називає можливе скасування податкової пільги для фізичних осіб, які інвестують в ОВДП.
Зараз дохід фізосіб від державних облігацій не оподатковується, що дає ОВДП додаткову перевагу порівняно з корпоративними паперами. Напротивагу, дохід за корпоративними облігаціями оподатковується під 18% ПДФО і 5% військового збору.
Якщо цю пільгу скасують, за оцінкою Куцовського, увага індивідуальних інвесторів може суттєво зміститися в бік корпоративного боргу, який пропонує вищі ставки (в тому числі і завдяки більшому ризику).
Ще одним потенційним стимулом можуть стати спеціальні інвестиційні рахунки для фізичних осіб.
Передбачається, що при довгостроковому інвестуванні через такі рахунки, зокрема на строк від трьох років, інвестиційний дохід може оподатковуватися за пільговою ставкою або взагалі звільнятися від оподаткування.
Тож разом зі збільшенням кількості доступних інструментів корпоративні облігації можуть дедалі частіше з’являтися у портфелях звичайних інвесторів.
Але потенційно вища дохідність тут залишається платою за принципово інший ризик: інвестор позичає гроші не державі, а конкретному бізнесу, який у найгіршому сценарії може виявитися неплатоспроможним.
Читайте також
