Майже 40 років індекс Біг Мака допомагає оцінювати, наскільки переоціненими чи недооціненими є валюти різних країн. Попри скепсис критиків, цей простий показник часто збігається з результатами значно складніших економічних досліджень і залишається актуальним під час сучасних валютних суперечок. Про це розповідає The Economist.
Свого часу міжнародним еталоном кілограма був Le Grand K – невеликий циліндр зі сплаву платини та іридію, виготовлений у Лондоні в 1879 році. Його зберігали у спеціальному сховищі поблизу Парижа під трьома скляними ковпаками, щоб максимально захистити від будь-яких змін. Саме з ним понад століття звіряли всі офіційні копії кілограма у світі.
Проте якщо для ваги існував такий універсальний стандарт, то для визначення реальної вартості грошей чи купівельної спроможності валют подібного еталона ніколи не було. Саме тому у 1986 році The Economist запропонував власний, хоч і незвичний, орієнтир – Біг Мак із McDonald’s.
Ідея полягала в тому, що цей бургер продається майже по всьому світу й має практично однакові смак, склад і розмір незалежно від країни. Компанія ретельно контролює всі параметри продукту, тому він став зручним способом порівнювати купівельну спроможність різних валют.
Наприклад, у США на $100 можна купити приблизно 16 Біг Маків. Таку саму кількість бургерів можна придбати приблизно за 100 євро, 426 китайських юанів або 8039 японських єн. Водночас за ринковим валютним курсом $100 можна обміняти на значно більшу суму в юанях чи єнах. Це свідчить про те, що ринкові курси можуть істотно відхилятися від реальної купівельної спроможності валют.
Чому індекс критикують
Індекс Біг Мака неодноразово ставав об’єктом критики. Одні економісти вважають, що один продукт не може характеризувати всю економіку країни. Інші звертають увагу, що значну частину його вартості формують чинники, які не беруть участі у міжнародній торгівлі, зокрема зарплати працівників і вартість комерційної нерухомості.
Також є сумніви щодо того, чи може індекс точно прогнозувати майбутні валютні курси або слугувати орієнтиром для того, яким курс “має бути”.
Втім, автори зазначають, що альтернативні показники також не позбавлені недоліків. Наприклад, індекси купівельної спроможності Світового банку розраховуються лише раз на три роки, публікуються із суттєвою затримкою та базуються на величезному масиві статистичних даних, які непросто перевірити чи пояснити широкій аудиторії.
Натомість індекс Біг Мака оновлюється швидше, є простішим для розуміння, а його результати багато в чому збігаються зі складнішими розрахунками. Із 54 економік, які одночасно представлені в базах The Economist і Світового банку, лише сім отримали принципово різні оцінки.
Автори пояснюють це тим, що хоча індекс базується лише на одному продукті, сам Біг Мак складається більш ніж із 60 інгредієнтів, а його ціна також відображає витрати на працю, оренду приміщень та інші елементи економіки.
Що індекс показує зараз
На думку The Economist, нинішня ситуація з валютами знову робить індекс особливо актуальним.
Раніше цього року Міжнародний валютний фонд дійшов висновку, що китайський юань приблизно на 16% слабший, ніж це випливає з фундаментальних економічних показників. Така недооціненість допомагає Китаю підтримувати високу конкурентоспроможність експорту. Минулого року профіцит торгівлі товарами країни сягнув майже $1,2 трлн.
Президент Франції Еммануель Макрон назвав такі дисбаланси серйозною загрозою для європейської промисловості та пригрозив жорсткими заходами, якщо ситуація не зміниться.
Подібні претензії раніше неодноразово висловлював і президент США Дональд Трамп, який звинувачував Китай та Японію у навмисному послабленні власних валют для підтримки експорту.
Через це на фінансових ринках періодично з’являються припущення про можливу нову міжнародну валютну угоду на кшталт Plaza Accord 1985 року. Тоді США, Японія, Західна Німеччина, Франція та Велика Британія домовилися спільними діями послабити долар, який вважався надто дорогим і шкодив американському експорту. Однак автори The Economist вважають повторення такого сценарію сьогодні малоймовірним через значно складнішу геополітичну ситуацію та відсутність готовності великих економік до подібної координації.
Як можна усунути дисбаланс
The Economist наголошує, що індекс Біг Мака наочно демонструє: якщо бургер у певній країні коштує значно дешевше, ніж у США, це свідчить про низький реальний валютний курс.
Щоб юань перестав виглядати настільки недооціненим, існує два варіанти:
- або має зміцнитися сам курс китайської валюти
- або ціни всередині Китаю повинні зростати швидше, ніж у США.
Автори вважають другий шлях більш безпечним. Різке зміцнення юаня могло б сповільнити економічне зростання країни та посилити дефляційні процеси. Натомість стимулювання внутрішньої економіки, зростання зарплат і цін дозволило б поступово підвищити реальний курс валюти без різких змін на валютному ринку.
У The Economist підсумовують, що індекс Біг Мака навряд чи є ідеальним інструментом, однак він залишається простим і наочним способом оцінити відмінності між ринковими валютними курсами та реальною купівельною спроможністю грошей. І доки світові валюти суттєво відхиляються від цієї рівноваги – він зберігатиме свою практичну цінність.
Читайте також
