Сценарії, припущення і дані: як прогнозується валютний курс і де межа прогнозу від вгадування

Курсові прогнози – нині окрема категорія творчості. В кожному відео та пості блогери знають, чому подорожчав долар і що буде далі. 

Без особливих стримувань та противаг у власних висновках. 

Натомість є ґрунтовні і виважені прогнози повноцінних аналітичних центрів чи аналітичних відділів профільних інвестиційних компаній. Тут вже без клікбейту, з чіткими поясненнями та деталізованими примітками. 

Одна з таких приміток – “за базового сценарію”. Що це реально значить і як пересічній людині правильно інтерпретувати такі прогнози? 

Дев’ять письмових запитань про це КОШТ поставив Дмитру Круковцю – керівнику напрямку  макроекономічного аналізу KSE Institute.

Зокрема за його участі готується щоквартальний звіт Ukraine Macroeconomic Handbook. Він містить оцінку макроекономічної ситуації і прогноз основних економічних показників. Серед них і курс гривні до іноземних валют.  

В інфопросторі мало говорять про інтерпретацію таких оцінок, або досить поверхнево.  То тим більш цінним  стають відповіді, які навмисно публікуємо без скорочень. 

Тож почнемо з фактологічних деталей, але потім перейдемо до поведінкових факторів населення і чому збіг цифр у прогнозі і в реальності не завжди показник якості. 

Які дані використовуються для макроекономічних розрахунків і курсу зокрема

Для якісного прогнозування обмінного курсу використовують широкий спектр макроекономічних даних, оскільки існує два основних підходи до прогнозування: більш статистичний і більш структурно-економічний.

Саме другий використовується частіше для середньострокового прогнозування. 

Звісно, якщо ми хочемо прогнозувати курс “на завтра” або “на тиждень” – це як аналізувати ринок цінних паперів, що включає більше статистики.

Тоді як для прогнозів на роки на перший план виходять структурні характеристики економіки, реформи, стратегія ключових гравців, включаючи Національний Банк України, уряд, великі бізнеси.

Статистичний  підхід, в найпростішому випадку, це аналіз динаміки самого курсу (часового ряду) за попередні періоди. Більш сучасні моделі, усілякі рекурентні нейронні мережі та подібні, дають змогу включати в прогноз деякі супутні змінні й виявляти складні нелінійні взаємозв’язки, що приховані від ока звичайного споживача (та й від ока аналітика теж). Проте ці моделі не завжди легко інтерпретуються і не завжди вбудовують економічну логіку.

Економічні моделі – найкраще рішення для прогнозування курсу, й багато прогнозистів, зокрема у KSE Institute для свого Ukraine Macroeconomic Handbook прогнозу, чи в НБУ, МВФ, Світовому банку, надають їм перевагу. 

Вони поєднують економічну теорію з даними: спочатку формулюються гіпотези про те, як працює економіка (наприклад, як змінюється курс у відповідь на зміну облікової ставки або на шок експортних цін), потім ці зв’язки формулюються в рівняння й використовуються для прогнозу.

Відповідно, для прогнозів курсу такими моделями використовуються: власне сама динаміка обмінного курсу; показники ВВП, інфляції, зовнішньої торгівлі (експорт/імпорт); ринок праці (зарплати, безробіття); процентні ставки, міжнародні резерви, грошова маса; зовнішня допомога, рівень боргу.

Все це так чи інакше впливає на динаміку курсу, щось напряму, щось крізь інші змінні (вторинний ефект), відповідно немає “другорядних даних”, адже всі основні макроекономічні показники складають загальну картинку.

Але головне — не просто мати цифри, а чітко сформувати припущення про те, як ці цифри між собою пов’язані. Саме тоді модель може дати осмислений прогноз, а не просто математичну проєкцію минулого.

Чи достатньо лише публічних даних, чи для прогнозів доводиться знаходити закриту додаткову інформацію

Для побудови якісного макроекономічного прогнозу цілком достатньо публічних даних.

Більшість аналітиків, включно з тими, хто працює в аналітичних центрах на кшталт KSE Institute, користуються саме відкритою статистикою для своїх оцінок.

Звісно, іноді аналітики можуть отримувати доступ до дещо детальніших наборів даних, яких немає у вільному доступі:

• Наприклад, можна звернутися з запитом до НБУ чи Держстату для отримання певних даних – більш деталізованих та дизагрегованих.
• Це може покращити прогноз, адже що більше релевантних даних, то краще розуміння поточної ситуації й трендів.

Водночас варто розуміти, що є інституції, які мають закриту інформацію, зокрема НБУ, Міністерство економіки чи МВФ.

Вони мають доступ до внутрішньої статистики, що суттєво розширює їхнє розуміння, до прикладу в сфері оборони й безпекової ситуації, виробництва товарів подвійного призначення або наддетальна статистика по банках. 

Чи є особливості розрахунків в контексті обмеженої офіційної статистики

Попри обмеження, які існують в офіційній статистиці сьогодні, наявних даних цілком достатньо, щоб робити обґрунтовані розрахунки курсу.

Основні макроекономічні індикатори — інфляція, резерви, зовнішня торгівля, динаміка курсу, ставки, обсяг допомоги — публікуються регулярно й доволі оперативно. На цій базі вже можна побудувати повноцінний прогноз.

Хоча деякі аспекти справді залишаються за кадром.

Наприклад, через відсутність актуальної статистики по населенню складніше оцінити, як саме поводяться домогосподарства: скільки в них грошей, як вони витрачають ці кошти, чи переводять у долари, і який це тиск створює на валютний ринок.

Це обмежує точність прогнозів, в яких варто враховувати і внутрішній попит або психологічні фактори поведінки.

Статистичні дані часто публікують із затримкою. Чи має це вагомий вплив на оперативність розрахунків

Насправді про велику затримку в публікації даних говорити не зовсім коректно – вона є, але не настільки суттєва, щоб робити прогнози “наосліп”:

• Наприклад, інфляцію Держстат публікує з затримкою лише у 10 днів. Тобто вже 10 червня можна мати офіційні дані за травень
• Ба більше, є й показники, які взагалі оновлюються майже в реальному часі — скажімо, курс валют. Його НБУ публікує щоденно, і він одразу розраховується в місячну статистику наприкінці місяця
• Трохи повільніше оновлюються дані, що залежать від фінансової звітності банків чи установ. Але там, де процеси автоматизовані, затримка незначна.

Тобто ключові показники, якими користуються для прогнозів, мають прийнятну актуальність, і їх не доводиться чекати місяцями.

Напевно найбільша затримка з “ключових показників” в ВВП, через комплексність індикатора. Але й це не робить ситуацію катастрофічною, оскільки є так звані “випереджаючі показники”, що дозволяють доволі точно оцінити рівень ВВП допоки його ще не опублікували. Тобто є варіанти як компенсувати відсутність окремих даних.

Тож пряма логіка “нема останнього кварталу — нема сенсу прогнозу” не працює.

Макроекономіка – це не оперативний зріз, це історія про закономірності й динаміку, тренди. І ті, хто вміє читати ці тренди й вміє перекладати події в країні на мову впливу на економіку, ті можуть досить точно спрогнозувати навіть на тлі затримок в статистиці.

Часто говорять про “курсову політику Нацбанку”. Як аналітики можуть прогнозувати дії НБУ

В НБУ насправді доволі зрозуміла і логічна політика, адже вона будується на принципах та цілях НБУ (на мандаті), серед яких й цінова стабільність, й загальна макроекономічна та фінансова стабільність.

Розуміючі ці цілі та наявні інструменти в НБУ, а також стан економіки, можливо приблизно розуміти й курсову політику. Формально, ключова мета НБУ — тримати інфляцію на рівні 5%, і саме це визначає його дії щодо курсу. 

Події на кшталт девальвації чи переходу до гнучкішого курсу не були несподіванкою – це були очікувані кроки враховуючи динаміку інших показників, зокрема ритмічність допомоги партнерів й наповненість резервів.

Іноді питання лиш в часі, котрий не завжди повністю визначений:

• Такі рішення готуються поступово, і якщо уважно стежити за діями НБУ, можна зрозуміти логіку й оцінити імовірність наступного кроку.
• Так, несподівані фактори можуть втрутитися — військові ризики або політика партнерів тощо — але в більшості випадків курсова політика НБУ є послідовною і піддається аналізу.

Це не “чорний лебідь”, а скоріше закодоване повідомлення, яке треба вміти розшифрувати.

Водночас останні події і поступова, неочікувана для аналітиків, девальвація гривні наразі сприймається як сигнал що НБУ змінив своє бачення зваженої політики стосовно курсу.

Ймовірно це через наростаючий торговельний дисбаланс (імпорт суттєво більше експорту) котрий все дорожче компенсувати допомогою партнерів, особливо коли надходження за січень-травень 2026-го року були не такими вже й значними.

В цьому випадку, надходження перших траншів за USL може змінити бачення НБУ і допоможе більш активно заходити з інтервенціями на ринок, поступово допомагаючи курсу зміцнитися назад і вийти на попередню траекторію. 

Проте якщо це більш довгострокова зміна політики, наприклад, через інше бачення і аргументи стосовно рівноважного рівня обмінного курсу, то долар дешевше 45-ти ми вже можемо і не побачити.

Формуванню такого бачення сприяє як позиція МВФ, так і дії уряду стосовно поліпшення торговельного дисбалансу (зокрема й закон про оподаткування посилок). 

Які припущення враховуються і як правильно сприймати різні сценарії в прогнозах

Коли в аналітичному звіті ви читаєте фразу “за базового сценарію” – це не просто фігура мови. Це технічне поняття, яке означає: ось набір умов, які ми вважаємо найбільш імовірними або “реалістичними” на цей час.

У макроекономіці прогнози не робляться у вакуумі – вони завжди будуються на припущеннях. І саме набір цих припущень визначає, наскільки оптимістичним чи песимістичним буде фінальний прогноз.

В українському контексті головне припущення номер один – це терміни завершення війни:

• Від цього залежить буквально все: темпи відновлення, обсяги руйнувань, стабільність курсу, інвестиційний клімат, податки, попит на валюту, і навіть інфляція. 
• Це очевидно сильно впливає на прогноз й курсу. 
• І кожен наступний рік війни дійсно погіршує ситуацію й розбалансовує економіку, особливо якщо наші партнери не закладають достатніх додаткових коштів на підтримку України в війні, що створює певну невизначеність.

Тобто ще одне важливе припущення — це наявність і обсяг зовнішньої допомоги:

• Українська економіка зараз напряму залежить від міжнародної підтримки.
• І якщо ці кошти надходять стабільно, НБУ може тримати курс у рамках, згладжувати коливання і не втрачати резерви.
• А от якщо допомоги раптом не вистачає – це автоматично створює додатковий тиск на гривню.
• У прогнозі це може виглядати як сценарій: “Якщо нове фінансування не буде погоджено, ми очікуємо ослаблення курсу у 2026 році”.

У більш довгостроковому горизонті з’являються ще інші припущення – наприклад, щодо інтеграції до ЄС. Якщо ми стаємо членом у 2030-му, економіка виглядає одним чином. Якщо у 2035-му — зовсім іншим. Це змінює і доступ до ринків, і потоки інвестицій, і умови регулювання, тому навіть така “далека” подія має вплив на сьогоднішнє планування.

Яка роль психології в таких розрахунках і чи можливо передбачити панічний ажіотаж населення на валюту

Психологія відіграє роль у макроекономічних прогнозах, але її значущість залежить від горизонту, на який робиться прогноз:

• Такі явища, як панічна купівля долара або загальна реакція населення на новини, справді впливають на короткострокову динаміку курсу.
• Якби мова йшла про помісячні чи навіть щотижневі прогнози, тоді поведінкові фактори були б критично важливими.
• Проте у випадку середньострокового прогнозування (наприклад, з фокусом на квартали), на яке орієнтується KSE Institute, ефект подібних епізодичних психологічних реакцій є скоріше побічним і менш визначальним.

Натомість Національний банк України, який відповідає за курсову стабільність, значно уважніше стежить за психологічними патернами поведінки населення.

Для них важливо передбачати хвилі попиту на валюту, які можуть спричинити надмірну волатильність й проводити відповідну політику інтервенцій: в одних випадках активно виходити на ринок, щоб погасити попит, а в інших — дозволяти ситуації врівноважитися самостійно.

Поведінкова економіка, в такому контексті, стає важливим інструментом для розробки щоденної політики НБУ.

Який прогноз для аналітиків вважається успішним і яке відхилення допустиме

Успішність макроекономічного прогнозу – це не лише про те, наскільки точно співпала фінальна цифра.

Звісно, є формати, де точність ключова, наприклад, у консенсус-прогнозах типу Focus Economics, де аналітики оцінюються за відхиленням від фактичного значення. Але в ширшому сенсі хороший прогноз – це не той, що випадково “вгадав” курс, а той, що був побудований на адекватних, обґрунтованих припущеннях.

Прогнози завжди ґрунтуються на певному сценарії,  припущеннях щодо геополітики, допомоги, політик центрального банку тощо. 

І навіть якщо фінальна цифра співпала, але сценарій виявився далеким від реальності, прогноз не можна вважати повноцінно успішним. 

Наприклад, якщо було закладено завершення війни у 2023 році й курс 42 грн/$ у 2025 році, а в реальності війна триває, але курс таки вийшов близько до 42, то це не точний прогноз у повному розумінні, а скоріше збіг. Він не описує реальний стан речей, отже, не допомагає зрозуміти механізми чи ризики що привели його в цю точку.

З іншого боку, бувають прогнози, які виявились неточними по числах, але саме за рахунок непередбачуваних подій і чорних лебедів. Якщо можна нормально та якісно, з розрахунками, пояснити що відхилення сталося саме через непередбачувану подію, то такий прогноз можна вважати насправді якісним. 

Є й курйозні приклади, коли хтось випадково “вгадав” число.

Наприклад, ще у 2021 році деякі колеги давали прогноз курсу на 2022 рік на рівні 30-32 грн/дол — тоді це виглядало надмірно песимістично, майже абсурдно.

Але почалась повномасштабна війна, і курс справді різко послабився.

З формальної точки зору це був “найточніший” прогноз – хоча він не враховував жодного з факторів, які насправді призвели до зміни курсу. Тобто точність була випадковою, і прогнози такого типу несправедливо вважати успішними.

Як аналітики читають роботу інших аналітиків і на кого звертають увагу

До того, як KSE Institute почав регулярно публікувати свої макроекономічні прогнози, на ринку вже існували сильні гравці в аналітичному полі.

Прогнози Національного банку України традиційно залишаються орієнтиром для багатьох учасників ринку. Водночас важливо розуміти, що мандат НБУ – це насамперед забезпечення інфляції на рівні 5%, що може створювати певні викривлення у їхніх прогнозах.

Наприклад, офіційно НБУ не може прямо заявити про бажання швидше знижувати ставку задля підтримки кредитування в післявоєнний період.

Тому додаткову цінність становлять прогнози незалежних аналітиків, які можуть відкрито обговорювати можливі ризики чи альтернативні сценарії та політики, не маючи тиску мандату.

Окрім державних інституцій, в Україні активно працюють приватні аналітичні центри:

• Це Dragon Capital, ICU, IER, CES, Forbes Analytics, Concorde, WIIW, Oxford Economics. Й всі вони мають дуже й дуже сильних економістів, котрих часто можна зустріти на вебінарах, панельних дискусіях, та експертних зустрічах.
• До прикладу, CES щопіврічно проводить консенсус-прогноз де аналітики з інституцій збираються й обговорюють прогнози власні та урядових організацій. Це прекрасний приклад кооперації, щоб обговорити різні прогнози та аспекти їх створення, відповісти на гарячі питання й поділитися досвідом та знаннями.

Цінність створює не один точний прогноз, а набір сценаріїв, які взаємно доповнюють одне одного й розглядають економіку з різних ракурсів. Хтось припускає завершення війни у 2026 році, інші – її продовження й у 2027-му. Хтось вважає що ресурс залучення ОВДП на внутрішньому ринку практично вичерпаний, а хтось не погоджується й це значно впливає на покриття дефіциту бюджету. Й так далі.

Саме завдяки цим відмінностям формується більш повна картина потенційних викликів й майбутньої ситуації в Україні.