Європейські країни різко збільшують витрати на оборону, однак це не гарантує ані сильного економічного ефекту, ані стабільного зростання акцій оборонних компаній. Результат значною мірою залежить від того, на що саме витрачатимуть гроші, де вироблятиметься озброєння та наскільки швидко змінюватимуться пріоритети військових закупівель.
Про це пише журналіст Дейр Макфадден для Financial Times. До приходу у Financial Times він працював на посадах у сфері політики та комунікацій у Банку Англії та Європейському центральному банку.
Протягом останніх чотирьох років, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, європейські політики та представники оборонної галузі постійно закликали збільшувати військові бюджети. Найактивніше на це реагували країни, які безпосередньо межують із Росією.
Але справжнім переломним моментом стало рішення Німеччини послабити свої жорсткі правила щодо державного боргу. Це дозволило країні залучити до €800 млрд на оборонні інвестиції.
Здавалося б, такий масштабний приплив державних коштів мав би стати потужним стимулом для економіки. Проте перші оцінки показують, що ефект буде значно скромнішим.
Не всі оборонні витрати однаково стимулюють економіку
За оцінками Європейського центрального банку, кожне додаткове євро державних витрат на оборону протягом наступних двох років, імовірно, генеруватиме менше одного євро додаткового ВВП. Тобто фіскальний мультиплікатор буде нижчим за 1.
Це означає, що збільшення оборонних бюджетів справді підтримуватиме економічну активність, але не стане потужним двигуном зростання. Водночас автор зазначає, що економічне зростання не є єдиною причиною нарощувати військові видатки. Недостатнє фінансування оборони може обернутися значно більшими економічними втратами, якщо країна опиниться у війні.
Водночас спосіб витрачання цих коштів має принципове значення. Моделі ЄЦБ показують, що різні види державних витрат мають різний вплив на економіку. Витрати на оборону, які значною мірою спрямовуються на імпорт, мають мультиплікатор приблизно від 0,6 до 1. Для звичайного державного споживання цей показник може становити близько 1,2–1,4.
Тому сам розмір оборонного бюджету не показує, наскільки сильно він стимулюватиме економіку. Важливо, що саме купують держави і де виробляється ця продукція.
Європейські гроші можуть працювати не на європейську економіку
Для Європи це особливо важливо через залежність оборонної галузі від постачальників за межами ЄС. За даними, наведеними головним економістом ЄЦБ Філіпом Лейном, трохи більше 51% постачальників, пов’язаних із провідними оборонними компаніями єврозони, розташовані за межами ЄС.
Через це частина коштів, які європейські уряди спрямовують на переозброєння, фактично виходить за межі європейської економіки. Замість того щоб стимулювати місцеві дослідження, розробки та виробництво, ці витрати можуть підтримувати компанії й виробничі ланцюги в інших країнах.
Отже, збільшення оборонних бюджетів саме по собі не означає пропорційного зростання європейської економіки. Ефект залежатиме від того, наскільки значна частина замовлень залишатиметься всередині Європи.
Інвестори теж не бачать стабільного зростання
Подібна картина спостерігається і на фондовому ринку. Оборонний сектор довгий час сприймали як одну зі структурних історій зростання Європи. Проте поведінка акцій не така однозначна, як політичні заяви про майбутнє збільшення військових витрат.
Наприклад, франко-німецький виробник танків KNDS минулого місяця відклав плани виходу на біржу та продажу 40% акцій уряду Німеччини. Компанія пояснила рішення несприятливою ситуацією на ринку оборонних акцій.
Водночас на оцінку KNDS впливає ще одна проблема. Компанія хотіла отримати оцінку близько €12 млрд, хоча її основний бізнес пов’язаний із танками та іншою наземною технікою. Тим часом оборонні закупівлі дедалі більше зміщуються в бік дронів і технологій штучного інтелекту.
Навіть Rheinmetall, який став одним із головних фаворитів інвесторів на європейському оборонному ринку, з початку року подешевшав на 22%.
Тобто сам факт збільшення державних оборонних бюджетів не гарантує, що акції компаній зростатимуть. Інвесторам доводиться враховувати зміни в державних закупівлях, затримки з контрактами та те, як саме може змінюватися характер майбутніх воєн.
У результаті європейське переозброєння може стати важливим довгостроковим фактором для економіки та оборонної промисловості, але це не настільки однозначна інвестиційна історія, як може здаватися з політичних заяв. Розмір військових бюджетів важливий, але не менш важливо, куди саме підуть ці гроші та які технології в результаті визначатимуть майбутній попит.
Читайте також
