Як звільнитися за власним бажанням та за угодою сторін

Якщо ви хочете звільнитися без проблем та конфліктів, вам потрібно дотримуватися певних правил та процедур. У цьому матеріалі ви дізнаєтеся про законні підстави та алгоритми звільнення з роботи за ініціативою працівника або роботодавця, а також про те, як звільнитися та отримати всі належні вам гроші у разі припинення трудових відносин.

Які існують підстави для звільнення з роботи

Згідно з Кодексом Законів про Працю трудові відносини можуть бути припинені за різними підставами та ініціативою або працівника, або роботодавця. Якщо працівник сам хоче звільнитися, він може це зробити за таких підстав:

1. за власним бажанням;
2. переведення до іншого підприємства, установи, організації за погодженням між роботодавцями;
3. вступ до навчального закладу;
4. виходу на пенсію за віком;
5. призову на строкову військову службу або мобілізації;
6. неможливості продовження роботи у зв’язку з порушенням законодавства про працю або умов трудового договору роботодавцем;
7. неможливості продовження роботи у зв’язку з невідповідністю працівника займаній посаді або роботі внаслідок стану здоров’я;
8. інші підстави, передбачені законодавством.

Найпоширенішими підставами для звільнення з ініціативи роботодавця є: 

1. розірвання трудового договору у випадку змін в організації  виробництва і праці, зокрема, ліквідації, реорганізації, банкрутства підприємства;
2. у зв’язку з невідповідністю працівника займаній посаді;
3. у разі систематичного невиконання працівником обов’язків без поважних причин;
4. прогул (зокрема, відсутність на роботі понад три години протягом робочого дня) без поважних причин;
5. відсутність на роботі протягом понад 4-х місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності;
6. поява на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Також можливою підставою для звільнення є обопільна згода працівника з роботодавцем – “звільнення за згодою сторін”.

До цих підстав уряд додав ще кілька нових, які діють лише під час воєнного стану:

1. відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль; 
2. смерть роботодавця – фізичної особи;
3. підтверджена смерть працівника;
4. у разі неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване місце роботи, та існування загрози для життя і здоров’я. 

Про особливості нових підстав для звільнення під час воєнного стану читайте в нашому матеріалі за лінком нижче.

---

Особливості нових підстав для звільнення під час війни

---

Далі розглянемо алгоритм дій, якщо працівник хоче звільнитися за власним бажанням або за угодою сторін.

Звільнення за власним бажанням або за угодою сторін: у чому різниця

Основна різниця полягає в тому, хто ініціює процес звільнення та які умови дотримуються сторонами.

Особливості звільнення за угодою сторін:

• ініціатива звільнення від будь-якої зі сторін;
• дата звільнення обумовлюється між працівником і роботодавцем;
• заява про звільнення може бути подана у будь-який час (навіть у день звільнення);
• сторонам не потрібно дотримуватися двотижневого строку попередження;
• поважна причина для скорочення відпрацювання попередження не вимагається.

Особливості звільнення за власним бажанням:

• ініціатива належить лише працівнику;
• заява про звільнення має бути подана не пізніше ніж за два тижні до бажаної дати звільнення (окрім випадків, коли є поважна причина);
• поважна причина для скорочення строку попередження має бути документально підтверджена;
• працівник має право на отримання компенсації за невикористану відпустку у повному обсязі.

Важливо: у разі звільнення за власним бажанням або за угодою сторін без поважної причини виплати по безробіттю зменшуються на 30 календарних днів. Детальніше про грошову допомогу зареєстрованим безробітним можна прочитати за цим лінком.

Нижче подані деталі процедур звільнення за цими підставами.

Звільнення з роботи за власним бажанням

Права та обов’язки працівника 

Роботодавець не має права відмовити у звільненні за власним бажанням. Право на звільнення захищено законом.

Крім того, кожен працівник має право попросити про звільнення у будь-який день, якщо роботодавець не дотримується щодо нього трудового законодавства, колективного чи трудового договору. Це означає, що в такому разі не потрібно відпрацьовувати два тижні після подання заяви про звільнення за власним бажанням.

Працівник має право на невикористану відпустку у разі звільнення, якщо він не порушував трудової дисципліни, і тоді його звільнять після закінчення відпустки. Або ж можна отримати гроші за всі дні щорічної відпустки, які залишилися. Це стосується і додаткової відпустки для працівників із дітьми.

Оформлення звільнення 

Для звільнення без поважної причини необхідно письмово повідомити роботодавця за два тижні до звільнення. Для цього потрібно написати заяву про звільнення, у якій працівник має вказати свої прізвище, ім’я та по батькові, посаду, назву підприємства, установи чи організації, де він працює, а також дату і причину звільнення. Заява має бути підписана працівником і датована.

Законодавство не обмежує спосіб подання заяви з боку працівника. Отже, її можна занести особисто чи передати колегою. Якщо працівник не має змоги особисто подати роботодавцю оригінал заяви про звільнення, він може надіслати її електронною поштою, попередньо підписавши за допомогою електронного цифрового підпису. Роботодавець, отримавши належно оформлену заяву, має надіслати працівнику наказ про звільнення, також підписаний за допомогою ЕЦП.

• Підписати е-заяву через ЕЦП за цим лінком за допомогою порталу Дія.

Працівник може попросити про припинення роботи за власним бажанням без двотижневого попередження, якщо у нього є поважна причина для цього. Тоді роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у термін, який той вказав.

Звільнення за власним бажанням у зв’язку з поважною причиною оформляється так само як і звільнення без неї. Однак, крім заяви, працівник зобов’язаний надати документ, який підтверджує цю причину (наприклад, свідоцтво про народження дитини).

У заяві про звільнення працівник має вказати свої прізвище, ім’я та по батькові, посаду, назву підприємства, установи чи організації, де він працює, а також дату і поважну причину звільнення, наприклад, догляд за дитиною (приклад заяви) чи вихід на пенсію (приклад заяви). Заява має бути підписана працівником і датована.

Стаття 38 Кодексу Законів про працю (КЗпП)  наводить такі поважні причини:

• перехід на нове місце проживання; 
• зміна місця роботи чоловіка або дружини; 
• навчання у закладі освіти; 
• неможливість жити у цій місцевості за медичними показниками; 
• вагітність; 
• опіка над дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю; 
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медвисновку або особою з інвалідністю I групи; 
• вихід на пенсію; 
• отримання роботи за результатами конкурсу. 

Важливо: роботодавець може врахувати будь-яку іншу причину як поважну і звільнити працівника без відпрацювання.

В останній робочий день працівник має отримати повний розрахунок у бухгалтерії та трудову книжку із записом про припинення трудових відносин. Варто переконатися, що запис про звільнення правильно оформлений. Якщо у працівника паперова трудова книжка – запис міститиме такі графи:

1 графа – номер запису за порядком; 2 графа – дата звільнення; 3 графа – підстава для звільнення; 4 графа – документ, на підставі якого зроблено запис, його номер і дата.

Якщо у працівника електронна книжка – запис про звільнення міститиме такі поля:

1 поле – дата події (дата звільнення), 2 поле – назва події (звільнення), 3 поле – назва організації (роботодавець), 4 поле – посада, причина звільнення (стаття КЗпП або інший документ), 5 поле – джерело інформації (сканована копія наказу про звільнення або інший документ).

• Переглянути електронну трудову книжку можна в особистому кабінеті на сайті Пенсійного фонду.

Документи, які має отримати працівник

У день звільнення працівник має отримати від роботодавця такі документи:

• Копію наказу (розпорядження) про звільнення з посади.
• Письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
• Розрахунковий листок з усіма нарахованими та виплаченими сумами.
• Трудову книжку з записами про роботу та нагороди за час роботи на цьому підприємстві, засвідченими підписом керівника підприємства або уповноваженої особи та печаткою підприємства або відділу кадрів.

Для осіб працездатного віку у трудову книжку також мають бути внесені записи про час, тривалість і місце проходження підвищення кваліфікації за останні два роки перед звільненням.

Скасування заяви про звільнення за власним бажанням

Працівник має право скасувати свою заяву про звільнення в будь-який момент до закінчення двотижневого строку попередження. У такому разі роботодавець не має підстав для звільнення працівника. Єдиний виняток – якщо на це місце запрошено нового працівника, якому не можна відмовити у працевлаштуванні. 

Скасування заяви також має бути оформлене письмово. Після її скасування роботодавець не може розривати трудовий договір за тією ж причиною (за власним бажанням), але він може скористатися іншими підставами, які дозволяє закон (див. стаття 40 | стаття 41 Кодексу про працю).

Звільнення з роботи за угодою сторін

Права та обов’язки сторін

Працівник і роботодавець можуть домовитися про розірвання трудових відносин за їхньою спільною згодою.

Основною умовою припинення роботи за угодою сторін є досягнення згоди між працівником і роботодавцем. Це підтверджується відповідною заявою про звільнення, яка свідчить про те, що сторони домовилися про це питання і не мають жодних заперечень.

Якщо працівник не має змоги особисто подати роботодавцю оригінал заяви про звільнення, він може надіслати її електронною поштою, попередньо підписавши за допомогою електронного цифрового підпису. Роботодавець, отримавши належно оформлену заяву, має надіслати працівнику наказ про звільнення, також підписаний за допомогою ЕЦП.

• Підписати е-заяву через ЕЦП за цим лінком за допомогою порталу Дія.

Звільнення за угодою сторін дозволяє сторонам швидко і безконфліктно розірвати трудовий договір у будь-який час. Однак працівник, який звільняється за угодою сторін, не має права на компенсацію за невикористану відпустку або записи про підвищення кваліфікації у трудовій книжці.

Оформлення звільнення 

У день припинення роботи працівник має отримати від роботодавця правильно заповнену трудову книжку і всі належні виплати. Якщо працівник не працюватиме цього дня, то потрібно попросити розрахунок, за яким мають виплатити гроші не пізніше наступного дня.

Роботодавець має надати працівнику копію наказу про припинення роботи в день звільнення, якщо звільнення ініційоване саме ним. У іншому разі працівник може отримати копію наказу за своєю вимогою.

В останній робочий день працівник має отримати повний розрахунок у бухгалтерії та трудову книжку із записом про припинення трудових відносин. Варто переконатися, що запис про звільнення правильно оформлений. Якщо у працівника паперова трудова книжка – запис міститиме такі графи:

1 графа – номер запису за порядком; 2 графа – дата звільнення; 3 графа – підстава для звільнення; 4 графа – документ, на підставі якого зроблено запис (наказ про припинення роботи), його номер і дата.

Якщо у працівника електронна книжка – запис про звільнення міститиме такі поля:

1 поле – дата події (дата звільнення), 2 поле – назва події (звільнення), 3 поле – назва організації (роботодавець), 4 поле – посада, причина звільнення (стаття КЗпП або інший документ), 5 поле – джерело інформації (сканована копія наказу про звільнення або інший документ).

• Переглянути електронну трудову книжку можна в особистому кабінеті на сайті Пенсійного фонду.

Документи, які має отримати працівник 

Під час звільнення за угодою сторін працівник має отримати такі документи:

• Трудову книжку з відміткою про припинення роботи за угодою сторін.
• Заяву про розірвання трудових відносин за угодою сторін, підписану обома сторонами.
• Розрахунковий листок із виплатою всіх належних грошей.
• Копію наказу про припинення роботи, якщо звільнення ініційоване роботодавцем або на вимогу працівника.

Відмова від звільнення за угодою сторін 

Роботодавець не має права звільняти працівника за власним бажанням, якщо той про це не просив і не писав відповідної заяви, а подав заяву про звільнення за угодою сторін. 

Але роботодавець також має право не погоджуватися на звільнення за угодою сторін. У такому разі він має повернути заяву працівника з відмовою і поясненням причин, чому не може погодитися на таке звільнення.

Працівник має право оскаржити відмову роботодавця у суді, якщо вважає, що причини відмови несправедливі або незаконні.

Працівник може прийняти відмову роботодавця, якщо згоден із його аргументами. У цьому випадку він має поставити свій підпис на відповіді роботодавця і зазначити, що погоджується на звільнення за умовами й терміном, які запропонував роботодавець. Таким чином, сторони досягають угоди про звільнення.

Правова допомога

• Кодекс Законів про Працю (КЗпП) – визначає правові засади місць роботи та трудових відносин.
• Стаття 38 КЗпП – розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
• Стаття 40 КЗпП – розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
• Стаття 41 КЗпП – додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
• Закон про трудові відносини в умовах воєнного стану – особливості трудових відносин у період дії воєнного стану.

---

Читайте також:

• Пенсія за віком: які деталі варто знати про виплату
• Як отримати допомогу по безробіттю: покрокова інструкція
• Нові правила виплати лікарняних у 2023 році: що змінилося