Якщо ви хочете змінити роботу або піти з неї за час воєнного стану, вам потрібно знати про нові підстави для звільнення та зміни у виплатах затриманої зарплатні. Вони стосуються різних ситуацій і мають свої нюанси. У цьому матеріалі ми розкажемо вам про те, як ви можете розірвати трудовий договір із працедавцем за нинішніми змінами в законодавстві.
Перша підстава: не має інформації про працівника понад 4 місяці
Якщо працівник не відвідує роботу і не інформує про причини своєї відсутності більше ніж чотири місяці поспіль. Це означає, що працедавець може його звільнити без його згоди. Але для цього мають бути виконані такі умови:
- Працівник не відвідує роботу.
- Про нього немає жодної інформації.
- Це триває більше ніж чотири місяці поспіль.
Якщо хоч одна з цих умов не дотримана, працедавець не може його звільнити за цією причиною.
Друга підстава: підтверджена смерть роботодавця
Смерть роботодавця – фізичної особи або визнання такої фізичної особи судом безвісно відсутньою чи померлою.
Раніше це була велика проблема для працівників. Якщо роботодавець помер, працівник не міг отримати допомогу по безробіттю, знайти іншу роботу за основним місцем або розірвати трудовий договір без судового рішення.
Але зараз працівник може звільнитися набагато легше, але для цього треба звернутися до центру зайнятості.
У Кодексі Законів про Працю написано:
“Для припинення трудового договору за цією причиною працівник повинен подати в електронному або паперовому вигляді до будь-якого центру зайнятості заяву про припинення трудового договору з вказанням обставин і копією документів, що підтверджують смерть або визнання смерті роботодавця (якщо є). Трудовий договір працівника припиниться з дня подання такої заяви.”
Третя підстава: неможливість забезпечити працівників роботою через війну
Роботодавець може розірвати трудовий договір з ініціативи, якщо він не може забезпечити працівника роботою, яка відповідає трудовому договору, через те, що виробничі, організаційні та технічні умови, засоби виробництва або майно роботодавця були знищені (або втрачені) під час бойових дій.
Ця підстава для звільнення застосовується тоді, коли працівник не може виконувати свою трудову функцію, яка безпосередньо пов’язана з виробничими, організаційними та технічними умовами, засобами виробництва або майном роботодавця, які були повністю знищені (або втрачені) під час бойових дій.
Вищевказані підстави були запроваджені під час війни. А про дії у разі звільнення за загальними підставами, як-от припинення роботи за власним бажанням чи згодою сторін, читайте у нашому матеріалі за лінком нижче.
Як звільнитися за власним бажанням та за угодою сторін
Іншою важливими змінами є нові правила щодо виплати затриманої зарплати: “У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, та за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців”.
Тобто, якщо роботодавець не виплатив працівникові гроші за роботу після звільнення, то він зобов’язаний доплатити йому ще середню зарплатню за кожен день затримки. Але тепер є обмеження: роботодавець не має доплачувати більше ніж за шість місяців затримки. Раніше такого обмеження не було.
Також змінилися строки для звернення працівника до суду у трудових спорах.
Тепер працівник може подати заяву до суду про вирішення трудового спору у таких випадках:
- про звільнення – у місячний строк із дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення;
- про виплату всіх належних йому сум у разі звільнення – у тримісячний строк із дня отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Раніше працівник мав право стягнути заробітну плату, яку йому не заплатили, без обмежень строком. Але з 19.07.2022 року цей строк скорочено до трьох місяців із дня отримання працівником повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Корисний текст? Подякуйте редакції 18 гривнями на каву
