Японські компанії, які десятиліттями виробляли харчові добавки, туалети чи канцелярію, несподівано опинилися серед ключових компаній, що заробляють на бумі штучного інтелекту. Про тенденцію розповідає The Economist.
Одним із прикладів стала японська Ajinomoto – компанія, відома насамперед як виробник глутамату натрію (MSG), який використовується для смаку умамі. Однак зараз інвестори значно більше цікавляться іншим продуктом компанії – спеціальною плівкою Ajinomoto Build-up Film (ABF).
Цей матеріал використовується для ізоляції процесорів штучного інтелекту від друкованих плат. Спочатку технологію створили на основі побічних продуктів виробництва MSG, а сьогодні Ajinomoto контролює понад 95% цього ринку.
Через стрімке зростання попиту на AI-чіпи плівка стала дефіцитною, а акції компанії з початку року зросли приблизно на 65% – це майже втричі більше за темпи зростання японського індексу Nikkei.
Від туалетів до напівпровідників
Ще один приклад – компанія Toto, найбільший у світі виробник туалетів. Вона також знайшла прибуткову нішу у виробництві компонентів для напівпровідникової галузі.
Toto виробляє електростатичні тримачі – спеціальні керамічні пластини, які фіксують кремнієві пластини під час виробництва мікросхем пам’яті. Сьогодні прибуток від цього напряму вже приносить компанії понад половину всього операційного доходу.
The Economist зазначає, що світ уже добре знає головних переможців AI-буму – американських розробників чіпів, тайванські фабрики чи корейських виробників пам’яті. У Японії також є великі гравці на кшталт Tokyo Electron та Advantest.
Втім, значна частина японських “переможців” працює у менш помітних галузях.
Як окуляри та олівці стали частиною AI-ринку
Наприклад, компанія Hoya, відома окулярами та контактними лінзами, є одним із ключових постачальників заготовок для фотошаблонів – компонентів, які використовують у літографії для виробництва чіпів.
А бренд канцелярії Sakura адаптував технології, що колись застосовувалися у кольорових олівцях, для виявлення дефектів у виробництві мікросхем.
Ще один приклад – Nitto Boseki (Nittobo). Компанія починала як текстильний виробник ще у 1923 році, а тепер є єдиним постачальником надтонкого скловолокна T-glass, яке потрібне для пакування AI-чіпів.
Чому саме Японія
The Economist пояснює такий феномен двома причинами – історією та корпоративною культурою.
У 1980-х Японія була світовою наддержавою у виробництві напівпровідників. Тоді на країну припадала понад половина глобального ринку чіпів, а шість із десяти найбільших виробників мікросхем у світі були японськими.
Навколо цієї індустрії сформувалася ціла екосистема локальних постачальників матеріалів, компонентів і спеціалізованих технологій. Багато з них досі домінують у вузьких, але критично важливих сегментах ринку.
Друга причина – підхід японських компаній до інновацій. За словами аналітика Bernstein (глобальна інвестиційна компанія) Девіда Дая, японський бізнес часто роками розвиває технології навіть без очевидного попиту й рідко повністю відмовляється від таких проєктів.
Саме тому компанії накопичують експертизу десятиліттями, а коли ринок раптово “вибухає” – уже мають готові рішення.
Наприклад, Ajinomoto почала працювати над ABF ще у 1970-х роках, шукаючи нові застосування для хімії, пов’язаної з MSG. Але перший великий виробник чіпів використав цей матеріал лише у 1999 році.
Втім, така модель має і зворотний бік. Японські компанії часто дуже повільно реагують на різке зростання попиту.
Ajinomoto, Toto та Nittobo вже оголосили про розширення виробництва продуктів для напівпровідників, але темпи цих змін виглядають повільними порівняно зі швидкістю розвитку штучного інтелекту.
Через це глобальні технологічні компанії, які розраховують на швидке збільшення поставок компонентів, можуть зіткнутися з дефіцитом і затримками.
Читайте також
