Як працює банкрутство фізичних осіб в Україні і чи це справді дієвий механізм

Чи можна в Україні офіційно “списати” борги і чому про цей інструмент досі бояться говорити?

Коли мова заходить за несплату кредитів, більшість уявляє безкінечні дзвінки колекторів, суди та конфіскацію майна. Проте в українському законодавстві вже кілька років існує легальний і цивілізований вихід, про який пересічні громадяни часто навіть не здогадуються або забувають.

Це банкрутство фізичних осіб. 

Цей інструмент досі сприймається суспільством досить дивно: одні бачать у ньому “соціальну смерть” та тавро на все життя, інші – міфічну шпаринку для безкарного неповернення будь-яких позик.

На практиці ж це нормальний, дієвий та абсолютно цивілізований юридичний механізм фінансового перезавантаження.

Україна остаточно прийняла цю філософію, прописавши чіткі правила гри в Кодексі з процедур банкрутства. Неплатоспроможність фізичних осіб трансформувалася з “соціальної смерті” на цивілізований юридичний механізм.

Проте, чи кожен може стати банкрутом, аби просто не погашати умовну “кредитку Моно банку” чи випадковий мікрозайм? Однозначно ні. Держава створила жорсткі фільтри, щоб процедурою не зловживали. 

Практичні особливості: Хто та на яких умовах може оголосити себе банкрутом?

Щоб запустити процедуру відновлення платоспроможності, боржник (і тільки він, оскільки кредитори не мають права ініціювати банкрутство звичайної людини) повинен відповідати суворим критеріям. Просто “не хотіти платити” не вийде. Закон вимагає наявності реальних підстав, серед яких:

• розмір прострочених зобов’язань: Загальна сума боргу має становити не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (станом на 2026 рік це поріг, який відсікає дрібні побутові борги та мікропозики)
• припинення погашення платежів: Боржник упродовж більше ніж двох місяців не сплачує планові платежі у розмірі понад 50% від щомісячних зобов’язань по кожному з кредитів
• загроза неплатоспроможності: Наявність обставин, які підтверджують, що в найближчий час людина об’єктивно не зможе виконувати свої грошові зобов’язання (наприклад, втрата працездатності, тяжка хвороба, втрата єдиного джерела доходу або руйнування майна через військові дії)
• відсутність майна: Офіційне підтвердження постановою у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення.

Окремо варто розвіяти міф про “кредитку”: якщо ви набрали споживчих кредитів без наміру їх повертати або намагаєтеся приховати майно – суд моментально закриє справу. Процедура вимагає абсолютної добросовісності, повної декларації доходів за останні три роки (включаючи членів родини) та готовності до прозорого процесу. Якщо ж людина чесна, але потрапила у безвихідь – закон дає їй реальне очищення.  

Головна перевага інструменту – це повна зупинка фінансового хаосу та юридичне списання боргів.

Без цієї процедури невиплачені кредитки, мікрозайми чи кредити перетворюються на довічний кошмар: відсотки та пеня ростуть безкінечно, колектори не припиняють тиск, а суди блокують рахунки та стягують кошти з будь-якого майбутнього офіційного доходу чи навіть пенсії.

Закон же діє як кнопка перезавантаження. Він повністю заморожує всі вимоги кредиторів, а у фіналі просто ліквідує ці безнадійні борги.

Людина отримує офіційний юридичний щит, звільняється від фінансового рабства і може знову легально заробляти, не боячись, що у неї відберуть останнє. Тож це не просто про “боржників”, це про повернення права на нормальне майбутнє з чистого аркуша.

Сьогодні ми спостерігаємо прецедент, який виходить далеко за межі звичайного списання боргів: вперше в історії національної практики процедура банкрутства не просто обнулила зобов’язання, а перетворила вчорашнього боржника на мільйонера. 

Ціна материнського прохання: як починалася боргова пастка

За кожним великим судовим прецедентом стоїть реальна людська доля. Ця історія розпочалася не з тонкого бізнес-розрахунку чи фінансових авантюр, а з безмежної, майже дитячої довіри до найріднішої людини, матері. 

У березні 2013 року головній героїні цієї драми щойно виповнився 21 рік. У цьому віці світ здається безпечним, а слово мами – незаперечним законом. Коли матір попросила доньку стати формальним позичальником для розвитку сімейного бізнесу, дівчина не вагалася ні хвилини.

Спочатку все йшло відносно спокійно: матір самостійно платила за рахунками. Проте невдовзі вдарила чергова економічна криза, банк став неплатоспроможним, і матір просто припинила виплати.

Разом із обслуговуванням боргу зникла і материнська відповідальність. Донька залишилася віч-на-віч із величезним кредитом, якого вона фактично не брала, і заблокованим майном. 

Родина тріщала по швах. Замість підтримки дівчина отримувала від матері лише глуху стіну мовчання. Матір вважала, що оскільки підписи на документах стоять не її, то це “не її справа”, і відмовлялася надавати будь-яку інформацію.

Колись щасливі родинні стосунки перетворилися на суцільне пекло через щоденні дзвінки та вимоги про сплату боргу. Життя молодої жінки перетворилося на суцільну боргову яму, вибратися з якої самотужки було неможливо. 

Коли до порятунку дівчини нарешті залучили фахових юристів, ситуація виглядала абсолютно безнадійною і первинний правовий аудит викрив приголомшливі факти:

• під час аналізу реєстрів з’ясувалося, що один із заставних магазинів уже якимось чином зареєстрований на зовсім нового власника – сторонню компанію, але загальна сума боргу на дівчині не зменшилася ні на гривню
• ба більше, розплутати цей клубок було вкрай важко. Коли банк, у якому колись брався кредит, збанкрутував і потрапив під ліквідацію, всю базу боржників та права вимоги за договорами просто розпродали на аукціонах новим компаніям.
• спроби отримати інформацію про підстави набуття права власності новим власником у реєстраторів чи дізнатися, кому саме ліквідований банк продав право вимоги, розбивалися об стіну цілковитої закритості.

Відтак права вимоги роками кочували українським фінансовим ринком і майнові права на іпотеку перепродувалися п’ять разів через заплутані ланцюги переуступок: перші договори відступлення були нікчемними, інші – оскаржувалися у судах, а нові “тіньові” кредитори навмисно приховували реальний баланс заборгованості та факти часткових погашень.

Дівчина опинилася в інформаційній блокаді, яку опоненти цинічно використовували для тактики процесуального виснаження. Не маючи законних підстав на борг, вони прагнули за будь-яку ціну відібрати заставну нерухомість. 

Класичний захист у цивільних судах за таких умов міг тривати роками. 

Реальний кейс: Від процесуального спаму до мільйонного капіталу

Переломним моментом у цій багаторічній драмі стала банальна реєстрація Боржниці в Електронному суді – державній онлайн-платформі, яка забезпечує швидкий дистанційний обмін документами між судом та учасниками процесу.

Ця підсистема автоматично сповіщає користувача про будь-які позови, ухвали чи засідання, де фігурує його ідентифікаційний код або паспортні дані, унеможливлюючи проведення “таємних” судів за спиною у громадянина.

Саме цифровий кабінет раптом “засвітив” черговий таємний позов від нового вигодонабувача. 

Коли до справи підключився фаховий адвокатський захист, маніпуляції з адресами та прізвищами вилізли на поверхню.

Але головний шок чекав попереду: з’ясувалося, що “новий кредитор” надав суду договір, у якому взагалі не було згадки про цю дівчину. Близько шести місяців справа розглядалась Господарським судом Київської області у підготовчому провадженні. Проте залишатися у ролі жертви процесуального спаму було не можна. 

Було прийнято сміливе стратегічне рішення повністю перехопити ініціативу та застосувати прогресивний інструмент: процедуру відновлення платоспроможності фізичної особи.

Заяву подали до Господарського суду міста Києва. Після відкриття провадження справу із Київської області негайно передали до столиці, об’єднавши всі претензії в межах єдиного вікна справи про банкрутство під номером 910/3213/24:

• суд паралельно розгортав два треки – перевіряв фінансовий стан дівчини та влаштував жорсткий юридичний аудит претензій фейкового кредитора (при цьому у справі брав участь і реальний, законний забезпечений кредитор).
• Господарський суд швидко розставив крапки над “і”: маніпулятивному “новому кредитору” через безпідставність його вимог було відмовлено у повному обсязі. Попереду були місяці апеляцій та касацій, але закон твердо стояв на боці ошуканої дівчини. 
• процедура банкрутства зайняла трохи більше року. Оскільки сторони не змогли погодити план реструктуризації, суд перевів справу у процедуру погашення боргів. Це дозволило застосувати прозору ринкову логіку: заставний магазин у Боярці за погодженням із судом виставили на відкритий електронний аукціон та продали за чесною ринковою ціною. 

І ось тут сталася головна сенсація прецеденту. Ретельний юридичний аудит дозволив повністю відсікти мільйонні вигадані штрафи, пені та претензії фейкових кредиторів, зменшивши борг до його реального, “чистого” залишку перед законним банком.

Оскільки комерційна нерухомість за ці роки суттєво підскочила в ціні, сума від продажу магазину на аукціоні значно перевищила реальні вимоги кредитора. 

Після того, як законний кредитор отримав свій чесний залишок, суд, керуючись нормами закону, постановив: решту грошей (а це кілька мільйонів гривень) офіційно повернути власнику.

Дівчина, чия молодість була затьмарена роками психологічного пресингу, страху та чужих боргів, вийшла з суду не просто абсолютно вільною, а з мільйонним капіталом на руках. 

Дворічна боротьба, що пройшла через усі інстанції включно з Верховним Судом, доводить: банкрутство – це не фіаско, а необхідна правова гігієна. Коли опонент веде гру без правил, перехід у процедуру неплатоспроможності дозволяє боржнику повністю перехопити ініціативу.

Головним варіантом вирішення подібних криз є концентрація всіх суперечок в одному провадженні, що миттєво припиняє “процесуальний спам” у різних судах загальної юрисдикції. 

Для бізнесу та громадян цей перший в історії України кейс, де боржник став мільйонером, повністю змінює ландшафт ринку. Це чіткий сигнал: не варто боятися статусу “банкрута”, якщо за вашою стратегією стоїть професійна юридична логіка.

Що говорить статистика про банкруство фізичних осіб

Статистика 2025 року свідчить, що українці більше не хочуть роками жити в іпотечній пастці. Протягом року до господарських судів надійшла рекордна кількість – 2831 заява від фізичних осіб та ФОП про відкриття справ про неплатоспроможність, що суттєво перевищує показник минулого року (1835 заяв).

Цей стрибок майже утричі порівняно з довоєнним періодом підтверджує, що процедура перетворилася на головний легальний механізм фінансової реабілітації. Звісно, суди відкривають провадження далеко не автоматично, виступаючи жорстким фільтром проти маніпуляцій

• у 2025 році господарськими судами було офіційно відкрито 1371 справу про неплатоспроможність громадян
• близько 800 заяв була одразу повернута заявникам або ж у відкритті провадження було обґрунтовано відмовлено через невідповідність суворим критеріям закону. 

Особливий акцент судова система робить на добросовісності боржника: якщо людина намагається приховати майно чи доходи, то справа закривається без списання боргів. Натомість для чесних громадян результатом стає фінансове очищення.

Лише за перше півріччя 2025 року суди офіційно визнали повноцінними банкрутами з обнуленням чи реструктуризацією боргів 577 громадян, і ця динаміка закріпилася до кінця року. 

Водночас Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (КГС ВС) звітує, що у 2025 році загальна кількість розглянутих справ, пов’язаних із банкрутством, зросла на 18,2% – до 18,6 тисяч, а ефективність розгляду в профільній палаті КГС ВС досягла рекордних 100%, що гарантує швидке вирішення спорів.

Ба більше, оновлена судова система навчилася чітко відсікати процесуальний спам кредиторів: близько 42% касаційних скарг повертаються без розгляду через неналежне оформлення.

Господарська юрисдикція стала територією прозорих цифр та вивірених рішень, де чітка процедура має беззаперечну перевагу над емоціями. Саме ця зміна парадигми судового контролю дозволила зробити фінансовий прорив і в нашому індивідуальному кейсі.