Війна з Іраном фактично зруйнувала систему нафтодолара – це може змінити баланс сил у глобальній економіці та поставити під тиск роль долара як головної резервної валюти світу.
Йдеться про багаторічну фінансову модель, за якою США гарантували безпеку на Близькому Сході, а країни Перської затоки інвестували свої нафтові доходи в американські держоблігації. Тепер ця система дала збій одразу з двох сторін. Про це розповідає Bloomberg.
Як працювала система нафтодолара
Ця модель сформувалася ще у 1974 році після домовленостей, укладених Генрі Кіссінджером. Суть була проста: Саудівська Аравія та інші країни Перської затоки продавали нафту за долари (лише за них).
Надлишок цих доларів вони вкладали в активи США, передусім у держоблігації. Натомість США гарантували безпеку і стабільність у регіоні.
Виникла замкнена система: споживачі платять доларами за нафту – ці гроші отримують країни Затоки – і повертають їх назад у фінансову систему США.
Ця “петля” понад 50 років підтримувала долар як головну резервну валюту світу і здешевлювала запозичення для США.
Що змінила війна
Водночас війна США та Ізраїлю проти Ірану зруйнувала цю систему одразу з двох боків:
- імпортери нафти почали продавати американські облігації
- експортери нафти втратили можливість заробляти й інвестувати долари
Чому країни почали продавати держоблігації США
Після удару по Ірану 28 лютого 2026 року центральні банки різних країн п’ять тижнів поспіль продавали американські держоблігації. Їхні резерви у Федеральному резервному банку Нью-Йорка скоротилися приблизно на $82 млрд – до мінімуму з 2012 року.
Замість очікуваного “втечі в безпечні активи”, серед яких були і облагації США, відбулося протилежне: дохідність 10-річних облігацій зросла з 3,9% до понад 4,4%. Це означає падіння попиту на них.
Причина – різке подорожчання нафти (понад $100 за барель) і ослаблення валют у країнах-імпортерах: Туреччині, Індії та Таїланді.
Щоб стримати падіння своїх валют і не допустити ще більшого зростання цін на енергію всередині країни, їхні центральні банки:
- продають американські облігації
- отримують долари
- використовують їх для стабілізації валют
Чому це нетипово для криз
Попередні кризи – зокрема під час пандемії COVID-19 і після повномасштабного вторгнення Росії в Україну – працювали за звичним сценарієм. У такі періоди інвестори масово вкладалися в американські держоблігації як у “тиху гавань”, і це підтримувало нафтодоларову систему.
Цього разу цей механізм не спрацював.
Річ у тім, що нинішня криза відрізняється від попередніх нафтових шоків. Зазвичай зростання цін на нафту збільшує доходи країн Перської затоки, і вони спрямовують ці “нафтодолари” назад у доларові активи.
Однак тепер цей процес зірвано: через блокування Ормузької протоки експорт нафти різко скоротився, а видобуток впав щонайменше на 10 млн барелів на день.
У результаті країни регіону не лише не збільшують інвестиції в США, а й фактично втратили можливість генерувати ті самі нафтові доходи, які раніше підтримували систему.
Альтернативні маршрути (трубопроводи) можуть забезпечити лише близько чверті звичного експорту і перебувають під загрозою атак.
Чому це ламає всю систему
Нафтодоларова модель працює лише за наявності двох умов:
- країни заробляють долари від експорту нафти
- ці долари інвестуються назад у США
Зараз не працює жодна з них: доходи падають і інвестиції стають невизначеними. Ба більше, країни регіону витрачають більше на оборону й можуть переглядати інвестиційні зобов’язання перед США.
Bloomberg повідомляє, що війна лише прискорила процес, який почався раніше:
- частка держоблігацій США у резервах іноземців впала до ~32% (з ~50% у 2010-х)
- центральні банки стали чистими продавцями ще у 2025 році
- вперше з 1996 року світові центробанки тримають більше золота, ніж американських облігацій.
Чому США вже не виглядають “тихою гаванню”
Раніше ринки виходили з припущення, що у кризі США – стабілізатор. Тепер ситуація інша: США є безпосереднім учасником війни. І конфлікт спричиняє нафтовий шок, зростає бюджетний тиск і занепокоєння щодо дефіциту.
Це змінює сприйняття американських активів: вони більше не виглядають беззаперечно безпечними.
Тобто нафтодоларова система завжди була не лише фінансовою, а й політичною угодою. І тепер, коли політичні умови змінилися, фінансова модель почала руйнуватися теж.
Читайте також
