Українці, які через війну вимушено виїхали з України, можуть отримати різні види допомоги від держав, до яких евакуювалися. Допомога залежить від статусу їхнього перебування за кордоном: у статусі туристів, біженців чи шляхом отримання тимчасового захисту. Про відмінності між цими поняттями та про переваги кожного з цих статусів розповідаємо далі в матеріалі.
Статус туриста за кордоном
Визначення статусу туриста під час війни не відрізняється від його значення у мирному житті. Тобто, українці, які виїхали до ЄС після 24.02.2022 можуть перебувати в іноземній країні, як звичайні туристи: не більше 90 календарних днів від дати в’їзду без права працювати та мають самостійно забезпечувати своє перебування.
Туристи в будь-який момент можуть оформити для себе інший статус. Втім, для подання заявки на статус біженця, доведеться повернутися в країну, де вони вперше перетнули кордон.
Українці, які виїхали до ЄС до 24.02.2022 року, також мають право змінити свій статус туриста на тимчасовий захист чи статус біженця. Проте надати або відмовити таким особам у захисті можуть винятково керівні органи країни, в якій вони проживають.
Тимчасовий захист за кордоном
Надається відразу без тривалих бюрократичних оформлень для всіх людей, які змушені були тікати від активних бойових дій. Державні органи відповідної країни повідомлять людині про її право на отримання тимчасового захисту.
Діє захист впродовж одного року, проте за умови продовження війни й нестабільної ситуації в Україні, – його дія автоматично продовжується на півроку. Якщо за півроку ситуація не зміниться – тимчасовий захист пролонгується до трьох років. Втім, у разі скасування/завершення воєнного стану, захист буде припинено.
Отримати тимчасовий захист мають право:
- громадяни України та їхні сім’ї,
- особи без громадянства третіх країн, до яких вони не можуть повернутися;
- особи без громадянства, які законно проживали в Україні до 24.02.2022;
- люди, які мають політичний притулок в Україні.
Надання тимчасового захисту зовсім не означає, що людина автоматично отримує додатковий статус біженця. Його необхідно оформлювати індивідуально.
Усім, хто має тимчасовий захист надається:
- дозвіл на проживання в будь-якій країні ЄС, окрім Данії, протягом дії захисту (влада країни видає офіційне підтвердження);
- дозвіл працювати як найманий працівник або самозайнята особа;
- доступ до житла (допомога в оформленні оренди тощо);
- медична допомога та лікування у разі захворювань;
- доступ до освіти для дітей та дорослих;
- соціальна допомога.
Перелічені права надаються на весь термін тимчасового захисту та винятково в тій країні ЄС, в якій отримано захист.
Тимчасовий захист можуть анулювати, якщо людина вчинить серйозний кримінальний злочин чи становитиме небезпеку для країни (визначає власне держава ЄС, в якій проживає людина).
Усі положення про тимчасовий захист закріплені в Директиві ЄС 2001/55/ЕС, вперше активованій у 2022 році для українців.
Статус біженця за кордоном
Біженець – це людина, яка вимушено покинула свою країну внаслідок дестабілізації ситуації всередині держави або внаслідок обґрунтованих побоювань за своє життя. Російсько-українська війна є безумовною підставою для отримання такого статусу незалежно від місця проживання в Україні.
Після перетину кордону, українці мають змогу подати заявку на притулок, що рівноцінно поданню заявки на статус біженця. Тобто, разом із такою заявкою вони починають оформлення статусу. Процедура отримання статусу є досить тривалою, може займати кілька місяців, проте діє безстроково.
До того ж, поки вона не завершиться, претендентам доведеться залишатися у тій країні, де вони її подали. Можливі для цього країни: Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія, адже статус біженця можна отримати лише в найближчих до України країнах.
Це пов’язано з тим, просити притулок та статус можна лише після першого перетину кордону, тобто, у сусідніх державах. Тож, коли людина спробує оформити статус біженця в інших країнах, її депортують до держави першого кордону.
Отримати статус біженця можна в різних випадках. Проте для українців під час війни є чіткі пункти. Українці можуть стати офіційними біженцями в разі:
- неможливості скористатися захистом своєї країни;
- перебування за межами своєї рідної країни внаслідок війни;
- неможливості повернення до рідної країни внаслідок війни.
Усім, хто має статус біженця надається:
- доступ до житла (здебільшого, спальне місце в центрі для біженців);
- безкоштовне харчування;
- медична допомога лікування у разі захворювань;
- безкоштовний проїзд у громадському транспорті (деякі країни це право скасували, наприклад, Польща)
Важливо: протягом часу розгляду заявки на статус людина не може працевлаштуватися, навіть, якщо до цього часу особа жила та працювала в цій державі.
Статус біженця скасовується, якщо людина подала недостовірні відомості, фіктивні документи, що посприяли наданню статусу цій людині.
Відмінність між тимчасовим захистом та статусом біженця
1. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій країні ЄС, окрім Данії. Статус біженця – лише в сусідніх країнах (діє правило першого перетину кордону).
2. Українці, які мають тимчасовий захист, можуть шукати роботу та починати працювати відразу. тоді як статус біженця забороняє працевлаштовуватися протягом розгляду заявки та офіційного оформлення (зазвичай, триває кілька місяців).
3. За тимчасового захисту можна безперешкодно повернутися в Україну або виїздити до інших держав ЄС протягом 90 днів. За статусу біженця під час розгляду та оформлення заявки (кілька місяців) виїзд із країни, де відбувається процедура, заборонений.
4. На відміну від тимчасового захисту, статус біженця зобов’язує віддати свій паспорт чи будь-який інший документ, що посвідчує особу, на час розгляду заявки (кілька місяців).
Вибір закордонного статусу під час війни
Для визначення найвигіднішого для себе статусу, варто зрозуміти мету його отримання. Якщо ви хочете надалі після закінчення війни жити в державі ЄС, найкраще отримати статус біженця, адже він максимально інтегрує людину в систему країни.
Якщо у вас є бажання негайно отримати всі соціальні права на певний час та після війни є бажання повернутися в Україну доцільним варіантом буде скористатися тимчасовим захистом, який припиниться після завершення війни.
Однак між цими статусами не обов’язково вибирати відразу. Спершу можна отримати переваги тимчасового захисту й лише після закінчення дії строку (або в будь-який момент до цього) подати заявку на оформлення статусу біженця.
Усі положення про тимчасовий захист закріплені в Женевській конвенції 1951 року та Дублінській конвенціії 1990 року.
Правова допомога
Для детального вивчення статусів, які можуть отримати українці за кордоном під час повномасштабної війни, читайте:
- Директиву ЄС 2001/55/ЕС – документ Європейського Союзу про тимчасовий захист.
- Женевську та Дублінську конвенції – документи, які регулюють питання біженства.
Читайте також: