Український медіапростір регулярно двічі на рік – в січні та липні – здригається від новини про величезну недооціненість української валюти і що насправді за долар мають давати вдвічі менше гривень.
Така синхронність пов’язана з регулярним оновлення Big Mac index від статусного видання The Economist. Насправді ж індекс ґрунтується на певній макроекономічній теорії, яка буквально називається “теорія”, що і зумовлює відірваність від реалій.
Журнал The Economist публікує Індекс Бігмака щорічно з 1986 року. Українська гривня в індексі присутня з 2004 року. Втім, за всю історію реальний курс гривні жодного разу і близько не відповідав індексному (у 2008 році так само курси відрізняються на третину і лише візуальна омана внаслідок менших чисел).
І це не просто так.
Просте пояснення особливостей індексу Бігмака
Логіка цього індексу досить проста: однакові продукти і товари з них в ідеальних умовах мають коштувати однаково в різних країнах при перерахунку на місцеву валюту. Якщо це не так – то якась з валют переоцінена чи недооцінена і з часом курсові коливання все одно урівноважать ціни.
Бігмаки від McDonald’s з фактично ідентичною рецептурою і стандартом виготовлення продаються в понад сотні країн. Тож припускається, що ціни на цей бігмак мають бути на одному рівні в перерахунку на долар – валюта базової країни, з якої McDonald’s і почав свій розвиток.
Якщо бігмак в США нині коштує 6,01 долара, то і в Україні він має коштувати 6,01 долара в гривневому еквіваленті. Тобто 251 гривню. Втім, в українському McDonald’s ціна бігмак нині 132 гривні, або лише 3,16 долара.
З цих простих розрахунків робиться простий висновок, що офіційний курс гривні у близько 41,81 грн/$ не відображає справедливий курс і він має бути 21,96 грн/$. Саме при курсі 21,96 грн/$ нинішня ціна бігмак в українському McDonald’s буде при перерахунку 6,01 долара.
Тож з огляду на The Economist вказує, що українська валюта недооцінена фактично вдвічі – на 48% порівняно з офіційним обмінним курсом. Це восьма позиція з кінця у списку найбільш недооцінених валют світу.
Нудне пояснення особливостей індексу Бігмака
Індекс заснований на теорії паритету купівельної спроможності. Вона передбачає, що в ідеальній ситуації однаковий набір товарів і продуктів з них має коштувати однаково у різних країнах після конвертації за справедливим валютним курсом.
Тобто за умовний $1 в Україні можна купити ту ж кількість товарів, що в і США, якщо перерахувати цей долар за справедливим курсом. Якщо в цей період часу це не так, то у довгостроковій перспективі обмінні курси мають рухатися до такого рівня, який зрівняє ціни на ідентичний кошик товарів (у нашому випадку бургер) у будь-яких двох країнах.
Індекс Бігмака спрощено і демонструє цю теорію. Взято саме цей бургер, оскільки він з однаковою рецептурою в різних країнах містить м’ясо, овочі, хліб, сир і соуси — тобто охоплює низку сфер господарства. При цьому, його вартість включає стандартизовані витрати на оплату праці, оренду, логістику.
Ключове – в ідеальній ситуації. Коли не існує мит, торгівельних бар’єрів, логістичних і купи інших факторів. Поза ідеалом реальні країни з низкою локальних особливостей:
- різна продуктивність праці
- різниця у вартості факторів виробництва (оренда, зарплати, комунальні послуги)
- бюрократичні перепони (торгівельний мита і квоти, податки тощо)
- ринкове ціноутворення
- і так далі і тому подібне.
В The Economist розуміють всі недоліки і бачать всі претензії. Зрештою, прямо і зазначають що “Бургерономіка ніколи не задумувалася як точний показник валютного дисбалансу, а лише як інструмент зрозумілої демонстрації теорії обмінного курсу”.
Втім, аби збавити напругу почали коригувати індекс також відносно ВВП на людину кожної країни. Це дозволяє врахувати різницю витрат на робочу силу, міграційні та торгівельні бар’єри, які можуть значно впливати на паритет купівельної спроможності.
Тож нині публікуються одразу два типи індексів.
Відтак, якщо згідно з класичним індексом курс гривні недооцінений на 48%, то з врахуванням ВВП-корекції курс гривні недооцінений лише на 28% і справедливий курс 30,19 грн/$.
Та попри це основа індексу з теорією паритету купівельною спроможності залишається незмінною, лише дещо уточненню. Чи має змінити це уточнення ставлення до індексу? Очевидно ні. Це просто цікава медіаідея 1986 року, реакція на яку і увага до якої спонукає The Economist реалізовувати її знову і знову.
Відтак варто розуміти ключове: Big Mac index – це медіапроєкт, а не академічний інструмент. Тож і сприймати показники варто як цікавий факт, а не заклик до дій.
Читайте також
