Законодавство досить чітко регламентує, хто отримує право на спадщину та у якому порядку. Черга визначається з урахуванням ступеня спорідненості зі спадкодавцем. В разі, коли є заповіт, посвідчений нотаріусом, усі питання спадку вирішуються згідно з ним.
Питання про права спадкоємців у ситуаціях, коли заповіт відсутній, роз’яснило Міністерство юстиції України.
Процедура спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо остання воля спадкодавця була нотаріально посвідчена та викладена у заповіті – право на спадкування мають особи, визначені у такому документі. У разі ж відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, спадкування здійснюється відповідно до чинного законодавства, а саме – почергово.
Перша черга — діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті; той з подружжя, який його пережив; батьки.
Друга черга — рідні брати та сестри спадкодавця; його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Третя черга — рідні дядько та тітка спадкодавця.
Четверта черга — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
П’ята черга — всі інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня. Також у п’яту чергу спадкоємців включають утриманців спадкодавця, які не були членами його сім’ї.
На відміну від почергового спадкування, спадкування за заповітом гарантує, що особа-спадкодавець мала змогу скористатися своїм правом розпорядитися власним майном так, як вважала за потрібне.