Нацбанк України розкритикував ідею щодо подальшої дії підвищеного оподаткування банківського сектору на рівні 50%. Згідно з позицією НБУ, такий розмір податку може зашкодити кредитуванню економіки та послабити здатність банків підтримувати країну під час війни й повоєнної відбудови.
НБУ погоджується, що податок на прибуток банків у розмірі 50% був із розумінням сприйнятий банківським сектором у 2023 році як разовий вимушений крок, зважаючи на “неринкову природу” прибутку в зазначеному році”.
Підвищену ставку оподаткування вперше одноразово запровадили на прибуток банків за 2023 рік. Вдруге – вже на прибуток за 2024 рік. У 2025 діяла стандартна ставка 25% і на 2026 рік знову діє 50%. Водночас Рада планує продовжити дію податку на прибуток для банків у 50% на 2027 рік.
Однак продовження цієї практики в поточних умовах ставить під загрозу розвиток банківського сектору і створює кілька блоків фундаментальних загроз:
1. Високий податок суттєво обмежує кредитний потенціал банків
- Спроможність банків нарощувати кредитування залежить від запасів їх капіталу, ключовим джерелом підтримки якого в умовах війни є поточні прибутки
- Прибуток банків зараз має ринкову природу, він сформований за рахунок кредитування та інвестицій в ОВДП, а рентабельність капіталу зменшилася до 50% у 2025 році порівняно з 52% у 2024 році та 59% у 2023 році
- Віддаючи перевагу отриманню 20 млрд грн доходів зараз (очікуваний фіскальний ефект), держава відмовляється від 200–300 млрд грн ресурсу в майбутньому для кредитування економіки
- Банки сьогодні мають достатні запаси капіталу, однак вони вже дещо вичерпали їх сплатою екстраподатку за підсумками 2023 та 2024 років й активною кредитною експансією у 2024 і 2025 роках.
2. Сумнівна ефективність для бюджету
- Половину прибутку сектору генерують державні банки, які все одно перераховують більшу частину отриманих прибутків до бюджету у формі дивідендів
- Саме державні банки передусім відчують негативний ефект, адже значно важче виконувати низку критичних планів із підтримки сфер енергетики та оборони, маючи менші запаси капіталу.
- Натомість звичайна ставка дасть змогу Міністерству фінансів регулювати рівень капіталу державних банків через дивіденди, обираючи між кредитними портфелями та наповненням бюджету.
- За результатами оцінки стійкості 2025 року вже була потреба в докапіталізації окремих державних банків, яка в разі реалізації потребуватиме суттєвих обсягів коштів платників податків.
- Екстраподаток підриває довіру до унікального для бюджету інструменту ОВДП, оскільки дрібніші інвестори (фізичні особи, страховики та фінансові компанії) підвищений податок не сплачують.
3. Непропорційне навантаження дискримінує галузь та відлякує інвесторів
- Лише банківський сектор постійно має стандартну підвищену ставку податку на прибуток 25% (порівняно з 18% для решти економіки). Додатково ж вже двічі сплатив 50% фактично
- Сектор має найвище навантаження серед усіх секторів економіки – 68 копійок надходжень до державного бюджету на одну гривню доданої вартості.
- За 2025 рік сектор забезпечив 11% усіх платежів до державного бюджету (з урахуванням сплачених дивідендів державних банків), тоді як його частка у ВВП становила лише 2,9%
- Банківський сектор єдиний, якому заборонено виплачувати дивіденди (крім державних банків), тож прибуток — єдиний ресурс для його розвитку.
- Для успішної приватизації державних банків потрібні репутабельні інвестори з довгостроковим баченням, однак для них критично важлива передбачувана пропорційна податкова політика.
Загалом НБУ не вперше виступає проти цього податку для банків. Раніше голова НБУ Андрій Пишний в інтерв’ю пояснював, що непропорційне податкове навантаження – це шлях до податкового арбітражу і тінізації одного з найпрозоріших секторів, оскільки банки і так стандартно платять підвищений податок на прибуток (25% замість 18% для інших сфер).
