Тарифи на водопостачання та водовідведення в різних містах України можуть суттєво відрізнятися не лише через рішення місцевої влади. На їхній рівень впливають особливості роботи самих водоканалів, пояснює Юрій Пилипенко, який працює у Біоенергетичній асоціації України.
Вартість очищення залежить від джерела води
За словами Пилипенка, одним із ключових факторів є джерело водозабору та технологія очищення:
- вода з глибоких свердловин може потребувати мінімальної хімічної обробки
- натомість очищення річкової води потребує багатоступеневої фільтрації, дорогих реагентів та постійного лабораторного контролю.
Наприклад, для Білої Церкви використовують воду з річки Рось. Якщо водойма забруднена промисловими або сільськогосподарськими стоками чи в ній відбувається цвітіння – витрати на реагенти для доведення води до питного стандарту можуть суттєво зростати.
Значна частина витрат припадає на електроенергію
На собівартість води також впливає те, яку відстань і висоту потрібно подолати, щоб доставити її споживачам. Якщо джерело розташоване далеко від міста або нижче за нього, водоканалу доводиться використовувати потужні насосні станції.
Пилипенко зазначає, що електроенергія може становити 30–50% собівартості кубометра води. Водночас міста, де вода транспортується самопливом або потребує меншої кількості підйомів, витрачають менше електроенергії на один кубометр.
Старі мережі збільшують витрати
Ще один фактор – технічний стан водопровідних мереж. За словами Пилипенка, у деяких містах втрати води через зношені мережі можуть становити 40–60%.
Це означає, що для доставки споживачеві одного кубометра води водоканалу потрібно видобути, очистити та прокачати значно більше. Відповідно, витрати на воду, електроенергію та її транспортування зростають.
Додатковим навантаженням є постійний ремонт старих чавунних і сталевих труб.
У великих містах працює ефект масштабу
На тариф впливає і кількість споживачів. Великі міста мають значно більші обсяги реалізації води, тому постійні витрати – зарплати працівників, обслуговування очисних споруд та адміністративні витрати – розподіляються на більший обсяг проданої води.
У середніх і малих містах водоканали можуть утримувати інфраструктуру приблизно такої самої складності, але продавати набагато менше води. Через це фіксовані витрати сильніше впливають на вартість одного кубометра.
Каналізація може бути дорожчою за водопостачання
Окрему частину тарифу становить водовідведення. За словами Пилипенка, воно нерідко коштує дорожче, ніж саме водопостачання.
Очищення стічних вод передбачає:
- механічні та біологічні процеси
- цілодобову роботу аераційних систем із високим споживанням електроенергії
- поводження з осадом.
Проблемою є й застарілі очисні споруди, які будувалися з розрахунком на значно більші обсяги промислового виробництва. Після скорочення промислового споживання витрати на утримання такої інфраструктури можуть припадати переважно на населення.
Як на тариф впливає модель управління
Різниця може виникати і через спосіб управління водоканалом та фінансування його інвестицій.
Пилипенко навів як приклад Білу Церкву, де водопостачанням займається приватний оператор ТОВ “Білоцерківвода” на умовах концесії. Для модернізації підприємства також залучали кредити Світового банку.
На відміну від комунального підприємства, збитки та інвестиційні програми якого можуть покриватися з місцевого бюджету, приватний оператор має враховувати в тарифі витрати на обслуговування кредитів, амортизацію та оновлення обладнання.
Частину витрат можуть покривати з місцевого бюджету
Ще одним фактором є приховане субсидування тарифів. За словами Пилипенка, окремі міські ради можуть не підвищувати тариф до економічно обґрунтованого рівня, щоб не створювати додаткового невдоволення серед мешканців.
У такому випадку різницю можуть компенсувати через субвенції або поповнення статутного капіталу водоканалу з місцевого бюджету. Тобто мешканці все одно оплачують ці витрати, але не безпосередньо у платіжці за воду, а через бюджет міста.
Водоканали накопичують борги за електроенергію
На рівень тарифу, за словами експерта, також впливає заборгованість водоканалів за електроенергію. Він зазначає, що сукупний борг українських водоканалів за спожиту електроенергію перевищує 10 млрд грн.
Якщо підприємству дозволяють накопичувати значну заборгованість, воно може певний час продавати воду за нижчою ціною, не покриваючи всіх поточних витрат.
Водночас у разі загрози відключення електроенергії міська рада може виділити водоканалу фінансову допомогу з бюджету, щоб погасити частину боргу та відтермінувати знеструмлення.
Таким чином, різниця між тарифами на воду в різних містах формується сукупністю факторів – від природних умов і стану інфраструктури до обсягів споживання, моделі управління та рішень місцевої влади щодо фінансування водоканалів.
Читайте також
