У японському містечку Дзуші тепер можна з’їсти борщу та випити кави з горнятка, на якому написано “Срав пес”. А заодно придбати пару шкарпеток, виготовлених в Україні, щоб точно не забути про такий особливий обід. Все це — в крамниці The Dodos: просторі, який відкрили японці, котрі полюбили український бренд.
Dodo Socks — це бренд нерутинних речей: яскравих шкарпеток, зручної білизни, одягу та аксесуарів. До 2022 року основне виробництво було в Рубіжному на Луганщині; після повномасштабного вторгнення його релокували до Львова.
Бренд розпочався із волонтерської допомоги військовим АТО у 2015 році, і досі благодійність є пріоритетом і сенсом. У 2022 році, наприклад, сама лиш пара шкарпеток із палаючим кремлем допомогла зібрати понад 2 мільйони гривень на підтримку війська, а загальна сума донатів Dodo Socks від початку повномасштабної війни вже перевищила 30 мільйонів гривень.
Ми звикли до несподіваних поворотів, але один із них навіть для нас став сюрпризом: перша міжнародна крамниця Dodo Socks відкрилася не в Польщі, не в Німеччині чи іншій країні, якої можна було сподіватись, а в далекій Японії.
У цій колонці ми (власне я, співзасновниця бренду Марта Турецька, а також CMO Христя Канагіна та копірайтерка Таня Павліченко) ділимося досвідом виходу на японський ринок: як усе починалося, що спрацювало, що — ні, які висновки ми зробили з цього строкатого процесу.
Dodo Socks за кордоном: чому саме Японія?
У 2023 році команда Dodo Socks вхопилась за шанс поїхати на технологічну виставку в Кобе. Несподівана країна, нова аудиторія, виставка з різною технікою — і тут стендик з яскравими шкарпетками. Посеред чорно-білого і металічного наш стенд був схожий на острівець тепла і кольорів.
Так ми зустріли майбутнього партнера, який підтримував Україну і цілеспрямовано шукав співпраці з українським брендом. На старті вирішальними факторами стали не складна логістика чи культурні відмінності, а спільні цінності.
Як Dodo Socks досліджує ринок?
Наша стратегія проста: бачити можливість, пробувати з малими інвестиціями й мінімальним ризиком, тестувати в реальних умовах і лише потім масштабувати. З Японією було так само. Жодне дослідження не дасть готової відповіді, як правильно заходити на цей ринок — реальне розуміння з’являється тільки в процесі.
Якщо говорити про шкарпетки як частину щоденного побуту пересічного японця, то є кілька моментів, котрі нас здивували. Наприклад, традиційні японські шкарпетки табі з відділеним великим пальцем там — типова повсякденна річ. А ще японці люблять мінімалізм, тож дуже зважено ставляться до покупок. Вони ретельно перевіряють бренд, цікавляться його історією, порівнюють ціни.
А ще в Японії шкарпетки заведено носити цілий рік. Так, і влітку теж: під сандалі чи в’єтнамки, адже взувати капці на босу ногу вважається моветоном. Тому люди часто носять з собою пару чистих шкарпеток на випадок, якщо ті через відкрите взуття забрудняться, а нову пару можна купити практично всюди: у зонах відпочинку, біля публічних лазень.
Спочатку нашу продукцію продавали через поп-апи та ярмарки — звичний формат для молодих брендів у Японії. Згодом наші шкарпетки з’явилися в сувенірній крамничці в Янаґаві, для якої ми створили перший спеціальний дроп із локальними мотивами.
І ось наприкінці 2025 року здійснилось те, про що й не мріялось — партнери вирішили відкрити окремий заклад, в якому продають нашу продукцію і частують гостей борщем та кавою.
Пошук локації став одним із найбільших викликів. Оренда коштує чимало, тож для Токіо типові крихітні крамниці, що можуть бути розміщені на другому чи й третьому поверсі.
Невелике, але світле приміщення у новому будинку в курортному містечку Дзуші неподалік Токіо обходиться у 2 тисячі доларів. Це не набагато більше, ніж простір у центрі Львова (але він значно просторіший).
До речі, дата відкриття невипадкова: крамничку хотіли відкрити саме 21 числа, бо забобонні японці вважають його дуже вдалим для нових починань. А коли ряд дрібних проблем завадив відкритись у листопаді, то партнери перенесли відкриття на цілий місяць, щоб таки відкритись 21-го.
Кава, борщ і Японія: навіщо все це
Ідея поєднати крамницю з гастро-простором з’явилася, щоб розділити ризики на висококонкурентному японському ринку.
Цікаво, що кухар, який готує борщ у Японії, не куштував його раніше. Тож він варив різні варіації, а партнерка Ківі, яка раніше приїздила в Україну, дегустувала й визначала, “воно” це чи ні. Українська команда також скуштувала цей борщ перед відкриттям, вийшов добрий! Хіба на наш смак трошки недосолений.
У просторі в Дзуші всюди висять українські прапорці, велика карта України, розміщена продукція українського бренду, тож українські страви в меню стали логічним продовженням цієї історії.
Dodo Socks в Японії: логістика та асортимент
Доставку в Японію ми здійснюємо літаками: спершу продукція їде до Варшави, а звідти летить у Токіо.
Різниця в ціні між морем і авіа близько 5%, зате в часі — тиждень проти місяців. І з урахуванням ваги шкарпеток ця логістика критично не впливає на фінальну ціну.
Усю продукцію ми виготовляємо в Україні, і для японських партнерів та клієнтів це принципово важливо: вони дуже уважні до вибору й детально вивчають бренд, дизайн і походження речей. Це видно навіть у презентаціях — замість короткого опису й кількох фото там десятки зображень, розгорнуті тексти та історії виробництва, які партнери доповнюють фото з українських цехів.
В асортименті ми запускаємо невеликі тиражі (500-1000 пар) та гнучко експериментуємо, так інколи знаходиться справжня перлина — і саме так поступово складається точніше розуміння попиту.
Українські мотиви — це для японців екзотика.
Їм цікаво читати про львівські кахлі, роздивлятись нашивки з регіональною вишивкою та придбати шкарпетки з цитатами українських поетів. Улюбленими стають товари з кириличними надписами: тут радо купують і носять шкарпетки із загадковими фразами українською та п’ють каву з горнят “Срав пес”.
Усе це стало особливо очевидним під час другого дропу, який ми робили спільно із японськими партнерами — вони приїжджали до України, куштували борщ та гуляли львівським скансеном. Часто ми помічали спільне: лелеки, традиційна архітектура, гори українські та японські. І саме в цій другій японській колекції почав з’являтися український погляд. Так, мотиви сумоїстів виникли через зв’язок із українцями, які займаються сумо.
Нам важливо щоразу підкреслювати своє походження. І ми бачимо, що українська самобутність викликає цікавість.
Загалом наш досвід каже, що часом найкраща стратегія — залишатись собою, не намагатися підлаштуватись чи маскуватися під локальних гравців, а розповідати свою історію через дизайн, речі, їжу, деталі. А далі вже не так важливо, Японія це чи будь-який інший ринок: якщо робиш своє по-справжньому, хтось обов’язково зайде на борщ та візьме пару шкарпеток.
Читайте також
