Стейблкоїни набирають популярності і вже такі гіганти, як Amazon, Visa чи Mastercard розглядають можливість випуску власних для зручніших розрахунків. Втім, провідні світові банки поки скептично ставляться до їх здатності замінити традиційні гроші.
“КОШТ” проаналізував низку профільних статей Financial Times та переповідає найцікавіше, аби відповісти на запитання: чи можуть стейблкоїни стати головними грошима – або хоча б реальною альтернативою?
Нагадаємо, стейблкоїни – це цифрові валюти, вартість яких прив’язана до реальних активів (здебільшого – долара). Тобто буквально забезпечені реальними активами (фіатні гроші, золото тощо). Це дозволяє їм залишатися стабільними у ціні, на відміну від Bitcoin чи Ethereum, курс яких постійно коливається.
Позиція JPMorgan стосовно стейлбкоїнів
Попри технологічний потенціал, за понад десятиліття існування стейблкоїни так і не набули широкого застосування за межами криптоторгівлі. І JPMorgan стримано прогнозує подальше зростання загальної капіталізації стейблкоїнів на ринку.
Так, нині стейблкоїни мають ринкову капіталізацію в $240 млрд і JPMorgan очікує зростання на рівні до $500 млрд до 2028 року. На противагу цьому, інші інвестори протягом 3-5 років очікують зростання до $1 трлн.
Серед причин скептицизму JPMorgan – в інвесторів не буде особливого інтересу утримувати активи з нульовою прибутковістю, ще й вартість яких зменшується через інфляцію. Річ у тому, що нині стейблкоїни не забезпечують класичного відсоткового доходу, на відміну від облігацій чи депозиту.
Паралельно з цим експерти JPMorgan скептично оцінюють потенціал стейблкоїнів у сфері платежів. У теорії токенізовані транзакції мають бути швидшими й дешевшими, але на практиці вони часто починаються і завершуються у фіаті, що вимагає зайвих обмінних операцій. Це створює додаткові витрати й складнощі, які роблять стейблкоїни менш привабливими на тлі вдосконалення традиційних фінтех-рішень.
На думку JPMorgan, очікування масового переходу до стейблкоїнів у платежах є нереалістичними, принаймні в короткостроковій перспективі. Навіть за оптимістичним сценарієм – якщо нинішні обсяги транзакцій із використанням стейблкоїнів зростуть у 10 разів – загальний обсяг цього токена на ринку збільшиться лише на $150 млрд. У порівнянні з традиційними платіжними системами це мало.
Банки не довіряють стейблкоїнам
Жорстку позицію має і банк міжнародних розрахунків BIS – банк, який об’єднує центральні банки з 60 країн і допомагає їм співпрацювати у фінансових питаннях.
BIS стверджує, що ці токени не виконують базових функцій грошей.
Окрім того, стейблкоїни не проходять три основні тести грошей: вони не мають державної підтримки, не забезпечують достатньої гнучкості для кредитування та пов’язані з високими ризиками нелегального використання.
Також BIS пояснює, що стейблкоїни не мають гнучкості звичайних грошей. Банки можуть створювати нові гроші, видаючи кредити, а ось для емісії стейблкоїнів потрібно мати повне покриття – тобто їх можна випустити лише після того, як хтось внесе реальні кошти. Це обмежує їхню здатність підтримувати економіку.
Окрім цього, стейблкоїни можуть створити ризики для фінансової стабільності, особливо в країнах, що розвиваються. Вони можуть впливати на контроль держав над власною грошовою системою, а це загрожує втечею капіталу та втратою монетарного суверенітету.
Цю ж думку підтримують керівники провідних центральних банків: на їх думку стейблкоїни погано виконують ключові вимоги для широкого використання в якості грошей.
Однією з ключових проблем також називають те, що можливість отримати стейблкоїни анонімно роблять їх популярними серед криптотрейдерів та для злочинних операцій.
Це ж було вже: попередній досвід випуску грошей кожним з банків
І хоча ідея приватних грошей не нова, досвід минулого свідчить про ризики. У XIX столітті у США почалась так звана епоха “вільного банкінгу”. Тоді можна було створювати банки в певних штатах зі спеціальним законодавством і випускати кожному з них власні гроші.
Але “вільний банкінг” не означав повну відсутність правил. Штати встановлювали вимоги, наприклад: банки повинні були мати мінімальний капітал і закладати державні облігації як заставу для випуску своїх грошей – долар застави на кожен долар власних банкнот.
Це ніби схоже на новий “Закон про стейблкоїни”, який у червні схвалив Сенат США. Він ще не став законом, але його суть у тому, що штати зможуть регулювати стейблкоїни, а їх емітенти повинні будуть зберігати прозорі резерви, які відповідають сумі випущених монет (один до одного).
Новий закон вимагає, щоб ці резерви були у вигляді надійних активів – наче американські держоблігації. Це суворіше, ніж у XIX столітті, коли банки іноді забезпечували свої гроші неякісною заставою. Через це банкноти тоді часто продавалися зі знижкою – наприклад, за 80 або 90 центів замість 1 долара.
Повна застава не захищала від проблем. Багато банків банкрутували, й власники банкнот втрачали гроші. Це тривало до ухвалення нових банківських законів, які уніфікували валюту й посилили контроль.
Чи чекає стейблкоїни така ж доля? Журналісти Financial Times зазначають, що можливо ні. Оскільки попри всі ризики стейблкоїни навряд зникнуть: вони корисні як фінансові інструменти, особливо для переказів, доступу до криптовалют і навіть для обходу санкцій чи податків.
Читайте також
