Іспанська міжнародна фінансова група BBVA навесні опублікувала звіт з аналізом довгострокової рівноваги й перспектив обмінного курсу євро-долар. “КОШТ” з 28 сторінок звіту відібрав ключові тези та переповідає найважливіше.
На відміну від класичних моделей, що спираються лише на відмінності в продуктивності між США та Єврозоною, автори розділяють динаміку курсу на дві частини: силу долара США та силу євро, аналізуючи кожну окремо – з урахуванням не лише торгівлі, а й фінансових ринків.
Згідно з висновками дослідження, на початку 2025 року курс євро-долар був помітно зміщений від рівноважного значення – головним чином через переоцінку долара, а не через слабкість євро.
Аналітики підрахували, що долар був приблизно на 14% переоцінений порівняно з історичним середнім рівнем. Це відбулося на фоні жорсткої політики Федеральної резервної системи США (підвищення ставок), високого попиту на доларові активи в умовах глобальної нестабільності та поступового погіршення глобальних фінансових умов з 2015 року.
Щодо євро, то його слабкість пояснюється не стільки економічними показниками, скільки втратою статусу резервної валюти. Якщо у 2000-х роках попит на євро з боку центральних банків зростав, то після боргової кризи в Єврозоні він помітно знизився і досі не відновився.
Крім того, загроза розпаду євро під час кризи позначилася на довірі до цієї валюти. Це відобразилося, зокрема, у зростанні так званих “периферійних спредів” – різниці у дохідності облігацій країн ЄС з вищими ризиками порівняно з Німеччиною.
BBVA Research також окреслює 3 потенційні сценарії щодо рівноважного обмінного курсу.
- У базовому сценарії, якщо фінансові умови у світі нормалізуються, рівноважний курс повернеться до позначки 1.20 долара за євро – саме такий показник давали й класичні моделі на основі продуктивності.
- Якщо ж нинішня глобальна невизначеність, геополітичні ризики та слабкість фінансових ринків збережуться, то рівноважний курс знизиться до 1.10.
- У разі ж, якщо до цього додасться нова хвиля торгівельної ескалації (наприклад, повернення тарифної політики Дональда Трампа), курс може знизитися ще більше – до 1.05 долара за євро.
Автори також звертають увагу на різницю між реальним та номінальним курсом. Навіть якщо реальний курс залишається стабільним, вищий рівень інфляції в США порівняно з Єврозоною в довгостроковій перспективі призведе до поступової номінальної переоцінки євро. За оцінками, якщо інфляційний розрив збережеться на рівні 0.5% щороку, то за 10 років номінальний курс може зрости до 1.25 у найоптимістичнішому сценарії.
Загалом звіт підкреслює, що сучасні валютні курси формуються не лише через економічні показники, а все більше – через динаміку фінансових ринків, очікування інвесторів та роль валюти в глобальних потоках капіталу. Відтак для Єврозони повернення до сильнішого євро можливе лише за умови покращення фінансової ситуації у світі та зростання довіри до євро як резервної валюти.
Читайте також
