Щоб почати власну справу, не завжди потрібні інвестиції у мільйони гривень. У серії матеріалів “Крок до свого” ми розповідаємо про мікро- і малих підприємців, які почали з кухні, гаража чи маленького онлайн-магазину — і поступово знайшли свою справу.
Проєкт створений спільно з Viber та “Вчасно.Каса”, щоб показати: почати власну справу можна з малого. Герої наших матеріалів у цій рубриці — переможці розіграшу для мікро- і малих підприємців, які діляться чесними історіями про старт, ризики та перші прибутки.
У цьому тексті йтиметься про Олександра із Кременчука, який 19 років працював найманим працівником, але через кризу в компанії переглянув своє майбутнє. Тепер чоловік розвиває свій бізнес з виробництва джерок — перекусів з сушеного мʼяса.
До 2023 року Олександр працював найманим працівником. Але коли в компанії заговорили про скорочення, він вперше по-справжньому відчув, що його дохід залежить не від нього: “Одного разу, коли я працював у нічну зміну, прийшла думка: а що якби я не працював у компанії, де я не можу кардинально впливати на свій дохід?”.
Олександр інколи готував м’ясні снеки вдома — і ця навичка стала основою бізнес-плану, який він подав на державний грант “Власна справа”. 250 тисяч гривень грантових коштів отримав із першої спроби. А разом з тим — і зобовʼязання створити бізнес і найняти двох працівників.
“Грантові кошти витратив на перше обладнання та оренду приміщення. Власних інвестицій було ще 250-300 тис. грн. Найбільше грошей пішло на обладнання і сировину. Робити вдома і виробництво на продаж — це зовсім в різні сторони”, — каже підприємець.
За словами Олександра, комунікація з грантодавцями та банком була без проблем: “Мій куратор по гранту — чудова людина. Завжди допомагає, завжди розказує, як краще зробити, якщо виникають питання”.
За умовами гранту, підприємець офіційно взяв на роботу двох людей: “Один працівник допомагає з інтернетом — налаштовувала соцмережі й онлайн, видивляється можливості. Інший працівник допомагає з прибиранням та інколи з виробництвом”.
Онлайн-продажів поки що мало: “Треба або значну суму на рекламу, яка не факт що приведе масово клієнтів, або самому бути рекламним агентом”. А основний канал продажів джерок — мережі автозаправних станцій: “Люди люблять погризти в дорозі, а в моїй продукції м’ясо і спеції — корисно і ситно”.
Як продавати джерки дна АЗС?
Потрапити в такий рітейл було непросто: “Вийти на мережі АЗК вдалось частково випадково — пощастило. Частково — довго і нудно пошук відповідальних осіб. З деякими досі переписуюсь”. За словами Олександра, не всюди шлях гладкий: комусь не подобається упаковка, хтось хоче надто низьку ціну, а дехто, жартує Олександр, “просить сушеного крокодила зі смаком ананаса”.
Зараз Олександр ще продовжує працювати в наймі, але водночас керує виробництвом: “В цьому році я вже побачив нуль, і вже сформувалась більш-менш структура підприємства. Прийшлось у багато чому розібратись і багато чого навчитись, але головне — що це власна справа і ми не закрились”.
Читайте також
