Правила для банків мати великі “подушки безпеки” грошей на випадок кризи блокують кредитування й ліквідність. Про це заявив гендиректор JPMorgan Chase Джеймі Даймон, повідомляє The Economist.
Відтак Даймон закликав регуляторів переглянути політику. На його думку, реформи потрібні, аби відновити позики та зробити систему безпечнішою.
Скарги Даймона поділяють і інші. Вони вважають, що після фінансової кризи 2007–2009 років банки загрузли у вимогах, через що фактично вийшли з ринку кредитування. Цю нішу зайняли фінтех-компанії та приватні фонди.
Тривалий відхід від прямого кредитування
Водночас The Economist наголошує, що така інтерпретація ігнорує довший процес: відхід банків із прямого кредитування почався ще у 1960-х і відображає глибші структурні зміни.
У традиційній моделі банки збирали депозити й видавали кредити бізнесу та домогосподарствам, заробляючи на відсотковій різниці. Проте з 1970-х їхня роль поступово зменшувалась. Якщо у 1974 році банки утримували близько 55% приватного кредиту, то на початку XXI століття – менш як 35%. Замість прямих позик зросла частка боргових цінних паперів: іпотечних, корпоративних та інструментів приватних кредитних компаній.
Причини змін
Причини змін – не лише у регулюванні, а й у технологічних інноваціях та розвитку ринків. Сек’юритизація, системи оцінки кредитоспроможності (як-от FICO), поширення пенсійних і грошових фондів зробили кредити привабливішими для небанківських установ.
Водночас великі компанії дедалі частіше виходять на ринки облігацій, малий бізнес – до фінтехів, а іпотека після видачі швидко перепаковується у цінні папери.
Менша роль, але більша стійкість
Сьогодні банки зберігають значні активи (їхня частка зросла з 60% ВВП у 1960-х до 94% нині), але їхній внесок у кредитування тримається на рівні близько половини. При цьому пряме банківське кредитування домогосподарств за останні 50 років скоротилося на чверть.
Це робить систему водночас складнішою й стійкішою. Банки більше не несуть усі ризики самостійно: вони можуть утримувати безпечніші частини сек’юритизованих боргів, тоді як ризикові відходять до інвесторів, готових їх брати. Деякі дослідження вказують, що бум кредитування поза банками менш загрожує ВВП, ніж традиційні банківські розширення.
Читайте також
