Стейблкоїни, попри обіцянку стабільності та ефективності, несуть серйозні ризики для фінансової системи, і їхнє масове впровадження потребує продуманого державного нагляду. Таку думку для статті The Economist висловив власник Нобелівської премії з економіки Жан Тіроль.
Стейблкоїни – це цифрові валюти, вартість яких прив’язана до реальних активів (здебільшого – долара). Тобто буквально забезпечені реальними активами (фіатні гроші, золото тощо). Це дозволяє їм залишатися стабільними у ціні, на відміну від Bitcoin чи Ethereum, курс яких постійно коливається.
Як стейблкоїни змінюють фінансову систему
Ці цифрові валюти дедалі більше входять у фінансовий мейнстрім, особливо після ухвалення американського закону, який надає їм правову легітимність та дозволяє банкам створювати власні версії.
Наприклад, популярний стейблкоїн Tether за рік виріс на 46% і досяг капіталізації $174 млрд. На відміну від біткойна, ці токени обіцяють більшу стабільність і швидкі платежі, але їхні ризики перевищують потенційні переваги.
Перша хвиля криптовалют була сумішшю технологічних ентузіастів, лібертаріанців, спекулянтів і недобросовісних фінансистів. Вони процвітали завдяки комісіям за транзакції, але не приносили суспільної користі. Криптовалюти ускладнюють податковий контроль, підривають роль центральних банків і спалюють енергоресурси, при цьому їхня волатильність робить їх ненадійними як гроші.
Стейблкоїни були створені як розв’язання цієї проблеми: вони пропонують цифрову ефективність разом із стабільністю, змагаючись із банками та платіжними платформами, особливо для міжнародних переказів. Проте навіть ці “безпечні” токени можуть зазнати криз. Очікування державних рятувань стимулює ризикову поведінку.
Ризики та роль держави
Хоча емітенти стейблкоїнів заявляють про повну підтримку резервами та регулярні аудити, на практиці резерви не завжди перевірені, а частина активів може опинитися під загрозою. Регуляторні правила щодо підтримки ліквідності під час стресу залишаються нечіткими.
Крім того, платформи, які працюють із стейблкоїнами, можуть використовувати лазівки, пропонуючи фінансові стимули без відповідальності за капітал чи ліквідність, що наближає їх до тіньових банків.
Політична та економічна динаміка США підвищує попит на долари і стимулює криптовалюту, тоді як надмірно м’який нагляд викликає побоювання в Європі та інших регіонах щодо регуляторних бар’єрів.
Автор підкреслює: потреба у швидких, дешевих, доступних платежах реальна, і держава може забезпечити їх через власні цифрові системи, відкриті для підприємців і програмних інтерфейсів. Це дозволить поєднати суспільну довіру з приватною інновацією.
Читайте також
