Колись MBA — це було про «взяти паузу в житті й поїхати за сенсами в Стенфорд». Тепер — можна лишитися в Києві чи Львові й отримувати ті ж сенси трохи дешевше і без необхідності надовго полишати свій бізнес на заступників і менеджерів.
Ми дослідили, чи може бути МВА-освіта в Україні повноцінною заміною закордонному навчанню. А також запитали випускників українських МВА-програм, чи є взагалі у цьому сенс?
Що таке MBA і кому він потрібен?
MBA (Master of Business Administration) — це післядипломна програма, що готує управлінців, підприємців і топменеджерів. МВА — одна з найвідоміших бізнес-кваліфікацій у світі. Вона традиційно відкриває шлях до вищих посад, більших зарплат і глибшого розуміння бізнесу.
Програма зазвичай охоплює вивчення маркетингу, HR, фінансів, аналітики, лідерства, стратегічного планування та менеджменту. Основна цінність — практичні кейси, робота з менторами, мережа контактів серед викладачів та студентів. MBA вчить ухвалювати рішення в складному бізнес-середовищі, працювати зі стратегією, лідерством та етикою.
Навчання орієнтовано на тих, хто вже має управлінський досвід. Це або підприємці, які хочуть масштабувати бізнес, або топкерівники. Інакше — не вийде і немає сенсу (чому — розповімо нижче у цьому тексті).
Де в Україні здобути MBA: програми, вартість і умови навчання
Сьогодні в Україні чимало освітніх програм називають себе MBA. Бо формально таке навчання у нас дорівнює магістерці за спеціальністю 073 “Менеджмент” галузі знань “Управління й адміністрування”.
Але насправді поняття “класичного” МВА в нашій державі не захищене ні законом, ні ліцензією, ні єдиним стандартом. Тож, якщо для вас важливо, щоб освіту визнали у світі — варто звертати увагу на акредитацію програми.
Є лише кілька впливових міжнародних акредитацій, які означають, що програму справді перевірено на відповідність міжнародному рівню. Серед них: AACSB (США), AMBA (Велика Британія) і EQUIS (підрозділ EFMD, Брюссель). У регіональному контексті також працює CEEMAN, що оцінює якість бізнес-освіти у Центральній та Східній Європі.
В Україні лише одна бізнес-школа має три акредитації (AMBA, BGA та CEEMAN) — МІМ-Київ. МІБ (Міжнародний інститут бізнесу) акредитований в АМВА, а KMBS має акредитацію CEEMAN і є членом EFMD.
Інші сильні гравці українського освітнього ринку мають членства в організаціях, які акредитовують програми. Це вказує на відповідність певним стандартам і рух у напрямку міжнародного визнання. Наприклад, UCU business school має статус члена асоціацій EFMD і CEEMAN. KSE Business School теж декларує членство в AACSB, EFMD та BGA, але поки не має повноцінної міжнародної акредитації.
Ціни на МВА–навчання в Україні варіюються від 319 тис. грн до понад 1,5 млн грн — залежно від програми, школи та наявності закордонних партнерств. Середня тривалість навчання — приблизно 18–20 місяців.
Переважна більшість програм пропонує гібридний формат: поєднання онлайн-занять з модулями в офлайні (раз на місяць або кожен третій тиждень). Частина університетів також дає можливість отримати подвійний диплом — з українською школою та європейським партнером (наприклад, ISC Paris або Stockholm School of Economics in Riga).
Марна справа чи ні: чи є сенс отримувати MBA в Україні й коли варто думати про це?
За словами Михайла Пацана, засновника IT-компанії “AISync Global”, який викладає курси для МВА, таке навчання — це про момент, коли ви вже трохи втомилися просто заробляти й починаєте думати ширше, не просто хочете масштабувати бізнес, а думаєте про зміни в економіці країни чи світу, вплив на суспільство.
“Якщо ви хочете крутий нетворк і в одному місці познайомитись із лідерами українського бізнесу — тоді так, MBA в Україні має зміст. Ні конференція, ні закритий клуб такого не дасть. І ця відповідь буде про будь-яку країну, де б ви не захотіли отримувати МВА”, — додає він.
Але навчання триває півтора-два роки. Його складно поєднувати з бізнесом, який без вас не функціонує. Тож якщо для Вас вступ означатиме “кинути операційку і знищити бізнес” — то думати про МВА зарано.
“Здобувати таку освіту є зміст тоді, коли ви вже маєте системний бізнес, який працює без вашого втручання, якщо ви Власник (Акціонер) бізнесу або процеси налаштовані таким чином, що вони працюють з мінімальним втручанням з вашої сторони. До цього часу краще звернутись до коротких програм тривалістю від 3 днів до 3 місяців”, – каже Михайло Пацан.
МВА в Україні: реальний відгук випускників
КОШТ знайшов випускників українських МВА-програм і розпитав їх про враження від навчання та чи дійсно щось змінилося після нього?
Олексій Гавриш, заступник директора департаменту управління ІТ-проєктів у “Креді Агріколь Банк”, до повномасштабного вторгнення планував вчитися на МВА за кордоном. Але війна змінила плани. “Мені потрібне було розуміння того, як я можу бути корисним державі в умовах війни і після нашої перемоги. Тому питання, де навчатись, на мою думку, більше повʼязане з тим, де ти плануєш жити і працювати”.
Банкір вступив на програму “Key Executive MBA” у Львівській бізнес-школі УКУ. Олексій відзначив, що бізнес-кейси, що розбирали на парах, були про українські компанії, які перебудовували ланцюги постачання, змінювали моделі, масштабувалися під час війни. “Це не поодинокі приклади. Ми бачили їх наживо — спілкувались із власниками, були в компаніях. І це навчання не менш цінне, ніж західне”.
До речі, західне також було — у вигляді модулів у Вортонській школі бізнесу, Міланській політехніці та Естонській школі бізнесу. Але, на його думку, головне — те, як усе це поступово складалося в цілісну картину: “Під час навчання я не міг осягнути всього, що отримував. Це розуміння приходить згодом. Ти бачиш результат і починаєш розуміти, як до нього прийшов. Тоді пазл збирається”.
Андрій Демʼянович, засновник і СЕО аудиторської компанії “Feodal”, який навчався у KMBS теж погоджується: “МВА — не короткостроковий курс. Це не про те, що ти прийшов, почув якусь ідею, і наступного дня впровадив її в бізнесі. MBA — це повна зміна того, як ти думаєш про бізнес, про себе, про людей. Це не просто про фінанси чи регресійні моделі — хоча й вони там є. Це про глибину, про внутрішню трансформацію управлінця. Тебе розбирають і складають заново — і вже в новій якості”.
Андрій згадує, що не мав чіткої цілі, коли вступав “Просто зʼявилася можливість — стипендія — і я подумав: чому б ні? На той момент було дуже гаряче — активна фаза війни, багато невизначеності. Якби довелося платити повну ціну, можливо, я б тоді не наважився».
Тоді компанія Андрія Демʼяновича виходила на іноземні ринки, і постало питання про новий рівень управління. «Мені здалося, що це суперважливо саме в категорії побудови команди, управління компаніями за межами України. Але згодом зрозумів, що все набагато глибше. MBA — це про зміну парадигми мислення», — каже він.
Після його навчання компанія впровадила lean-підходи, почала будувати екосистему, переглянула процеси онбордингу.
Андрій підтверджує: на MBA варто йти тільки після набутого досвіду керівника. «Якщо ти не маєш управлінського досвіду — тобі там буде нічого рефлексувати. Це не місце, де з тебе зроблять менеджера з нуля. Це місце, де з тебе зроблять іншого менеджера. Якщо ти готовий — тоді варто йти», — резюмує підприємець.
Тарас Василишин, співзасновник та СЕО диджитал-агенції “Panem” сказав нам, що після навчання на МВА в UCU business school переглянув підхід до управління компанією загалом. “Раніше основний фокус був на зростанні: більше людей, більше проєктів, більше напрямків. Але після МВА ми переосмислили, що ріст сам по собі — не ціль. Ми розбили нашу стратегію на ключові напрями — HR, рекрутинг, маркетинг, продажі, процеси, фінанси — і почали дивитись на кожен з них крізь призму стійкості”.
Тепер головна мета, як каже Тарас, — не масштабування, а побудова сильної організації, яка не втрачає фокус та якість незалежно від зовнішніх обставин.
Тож MBA — це не про те, як вийти з “операційки”. Це про те, що відбувається, коли ви з неї вже вийшли (або хоча б не горите нею щодня), і з’являється час подумати про щось більше. І якщо ви вже дійшли до тієї точки, де хочеться не просто працювати, а формувати правила гри — MBA може бути непоганим наступним кроком.
Читайте також
